Василий Стус — о поэте
- Родился: 6 января 1938 г. , Рахновка, Гайсинский район, Винницкая область, Украинская ССР, СССР
- Умер: 4 сентября 1985 г. , Пермь-36, Пермская область, РСФСР, СССР
Биография — Василий Стус
Василий Семёнович Стус — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (2005 — посмертно).
Родился 6 января 1938 года в селе Рахновка (ныне Гайсинский район, Винницкая область, Украина). Был младшим сыном в крестьянской семье, обедневшей в результате коллективизации и перебравшейся в Донецкую область.
В старших классах подрабатывал на железной дороге, тогда же познакомился с запрещённой в СССР литературой украинского «Расстрелянного Возрождения». После окончания школы в 1954 году поступил на историко-филологический факультет Сталинского педагогического института в Донецке, где учился в литературной студии под руководством Т. Духовного; затем работал в Горловской…
КнигиСмотреть 35
Библиография
Сборники стихов
«Круговерть» (1965)
«Зимові дерева» (1970)
«Веселий цвинтар» (1971)
«Час творчості» (1972)
«Палімпсест» (1977)
Избранное
«Дорога болю» (1990)
«Під тягарем хреста» (1991)
«Вікна в позапростір» (1992)
«Вибрані твори»
Цветок на камне
Титулы, награды и премии
- 26 ноября 2005 года «за несокрушимость духа, жертвенное служение Украине и национальной Идее, высокие гуманистические идеалы творчества» президент Украины Виктор Ющенко посмертно присвоил Стусу звание Героя Украины.
- Орден князя Ярослава Мудрого V степени (1997 — посмертно).
- Премия фонда Антоновичей (1982).
Премии
Видео1
РецензииСмотреть 9
1 октября 2012 г. 13:35
2K
4
Свою розвідку автор починає словами: "Йому судилася доля генія". Для В.Стуса пізнання феномену Тичини було передовсім важливим з моральної точки зору, бо всі митці того часу були сповнені якогось надзвичайного і несвідомо делікатного ставлення до поета з тонкими рисами обличчя:
Пам'ятаю, в дверях хтось довго, навіть неделікатне довго комусь давав дорогу. Спочатку в свідомості зафіксувалось, що так робить Тичина, а вже потім — що це він і є....Пам'ятаю, Тичина сказав кілька слів — досить невлад. Було враження, що до нього особливе ставлення — як до дитини або зовсім уже старої людини, якій вибачають і не таке. Був повен здивовання, що ця жива мумія розмовляє.
Стусу, з його живим і допитливим розумом, необхідно докопатись до причини сходження цього генія з його надзвичайно високого…
24 ноября 2012 г. 05:14
4K
5
"Не погоджуюся з вами, що Тичина "перевівся", - писав Микола Хвильовий до Миколи Зерова десь на початку 20х (1923? раніше? пізніше?). - Тичина переживає зараз перелом - це так, але казати, що він перевівся, не можна. Дещо і мені не подобається з його останніх поезій, особливо не подобаються ті місця, де пахне агіткою, але - я гадаю - це тимчасове явище в його творчості".
У 1933 р. Хвильовий вкоротив собі віку. Після поховання, Тичина - колишній співець Соняшних кларнетів, а на той час вже співець Партії - написав Лідії Папарук: "Лежить він усміхнений, жовтаво-червоно-спокійний. А сонце як на зло..."
Тичина був генієм. Найгірше, що могло статися з ним за життя - то самоцензура (і воно сталося); ... після смерті - сентиментальність, якою грішать ледь не всі укладачі біографій, що виводять…