Издания и произведения

В особі Григорія Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала й не могла миритися з несправедливою, ворожою трудовій: людині соціальною дійсністю. Він виступив як виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засудив хижацькі інтереси панівних класів, їх злочинність та аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість. Протягом усього життя Сковорода послідовно уникав всього того, що могло уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».

Основу літературної спадщини видатного поета і філософа Григорія Савича Сковороди становлять два збірники, віршовий («Сад божественных пѣсней») і прозовий («Басни Харьковскія»). В 60-ті роки він створив ряд інших віршів та пісень, здебільшого пов’язаних з викладанням поетики у Харківському колегіумі. До цього часу належать також латинські листи до М. Ковалинського. Місце Сковороди в українській літературі визначається не тільки його внеском у розвиток власне поезії, віршової та прозової байки, а й художньо-літературною вартістю його філософських творів — діалогів та притч. Видатний філософ завершує тривалий історичний період розвитку…