- Добрий вечір, - спиняю його я, - шеф, до "низьких"...
- Стоп, ти што, бандеровєц? - уриває мене він із нажаханими очима.
- Ні, - кажу я якомога спокійніше, - а ви що, бандерівців боїтесь?
- Боюсь, бандіти ані. Помню, как в Дрогобічє камсамолку ізнасіловалі, а дєвочка ж токо в камсамол вступіла.
- Мда... Жаль ... - співчутливо киваю я. - Ну то що, поїдемо?
- А єщьо ані полавой член атрєзалі... - не вгаває він.
- Кому, комсомолці? - навіщось питаю я.
- Нєт, єйо другу...
- Ну а друга ж за що?
- Дек нє знаю, даже разбіраться нє сталі, а он і камсамольцем, па-моєму, нє бил... проста витащілі іх с сєновала і ізнасілавалі...
- Стривайте, ви ж казали, що другові член відрізали...
- Атрєзалі-атрєзалі... А патом ізнасіловалі...
- Ну-ну, - киваю я, - щасливої вам дороги...