- Мужик, ти хто?
- Та хто-хто... Начальник жека! - авторитетно заявив він.
- Жека? - перепитав я.
- Да-да, жека! А от ви хто?
- Ну, ми якби люди, - спокійно й не менш авторитетно пояснив я.
Потім обережно витяг з-під голови Анжелік свою руку, виліз з-під пледа, зробив кілька кроків затерплими ногами, почухав дупу, позіхнув і знову почухав дупу... Начальник Жека тим часом відступив на безпечну відстань... Певно, моє чухання дупи видалося йому якимось загрозливим.
- Слухай, Жека, а котра година?
- Ти шо, наркоман? - з недовірою поцікавився начальник жека.
- Перепрошую, - не зрозумів я, - у тебе хіба нормальні люди не питають, котра година... самі тільки наркомани?
- Ні, але де ти, бля, побачив Жеку?
- Та сам ти наркоман! - буркнув я. - Щойно мені казав, що ти начальник Жека. А я ще спитав - Жека? А ти сказав: да-да.
Чолов'яга скрушно похитав головою, потім зняв свого дємонського пєтушка, пригладив рідке волоссячко, що мало прикривати лисину, й пояснив:
- Маладьож, звати мене Анатолій Петрович, і я головний у жеці, я в ньому всім командую, понятно?
Мене дико сушило, і я ще не встиг до кінця прокинутись, тому не зовсім в'їжджав у те, що він каже. "Дуже дивний випадок роздвоєння особистості, - думав я, - насправді він Жека, але йому здається, що він Анатолій Петрович, який сидить у Жеці і всім у ньому командує".
- Слухай, - перервав він мої роздуми (мені натомість було страх як цікаво, хто ж зараз говоритиме: Жека, Анатолій Петрович або і той і інший - дуетом), - вимітайтеся звідси, вимітайся звідси по-швид-ше! Сюди зараз прийдуть мої работніки, я ними командую, бо я начальник жека... Вони будуть ремонтувати дах... А я ними буду командувати...
Почувши таке, я зрозумів, що в чолов'яги далеко не роздвоєння, а роз... ну скільки там у нього робітників?.. У всякому разі, дивитися, як усі ці роз... ремотуватимуть дах, який у них уже давно поїхав, у мене не було жодного бажання.