— Хоч насправді велика сім’я — то непогано, — зітхнула панна Корнелія. — Я вісім років була єдиною дитиною в батьків і страшно хотіла мати брата чи сестру. Мама казала, що я мушу просити цього в молитвах — і я просила, повірте мені! А якось прийшла до мене тітка Неллі та й каже: «Корнеліє, там нагорі, у маминій кімнаті, є для тебе братик. Можеш піти поглянути на нього». Я так зраділа й розхвилювалася, що просто-таки полетіла на другий поверх. І там стара пані Флегг витягла з кошика немовля й показала мені. Боже правий, Енн, рибонько, я ще ніколи в житті не була така розчарована. Я ж у молитвах просила брата, на два роки старшого за мене!