А може, я несправедлива до неї?
А може, саме таку дружину треба козакові,-
до печі і до городу, до коней і до свиней,
і до ради, і до поради, і вночі до любові?
Таку м'якеньку і теплу, як перестиглу грушу,
щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась.
Приніс чоловік додому свою потовчену душу,
а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.
Що в неї й хата не хата, а так - прикалабок раю.
У неї - на двох глупoти, у нього - розум на двох.
У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,
зате як прийде додому,- для жінки він цар і бог.

На неї можна нагримать, і можна її побити.
Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.
Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.
А там треба тільки женитись. Ото женився - і все.