Больше цитат
29 августа 2013 г., 22:10
Ще й досі картаю себе: не треба було того робити. Навіщо ж кликав, знаючи, що таки й тим разом скажу оте прикре для нас обох: «Шарик, додому!»?.. Та й що із ніжності, якою сповнював те слово — «додому»?.. Що ніжніше, то кривдніше для Шарика, болісніше. Не те, певно ж, не те слово він сподівався почути від мене. Інакше б не біг із такою швидкістю. Він готовий був іти зі мною у ще один, невідомий йому світ...
