Книги з книг. Українська література — 14 книг

1. Олесь Гончар - Людина і зброя
- А якими ж молитвами ви молитесь? - запитує від порога Духнович, вмиваючись над тазом.
- А ми без молитов, - відповіла йому маленька, кругловида. - Ми віршами.
- Якими віршами?
- Просто, що перше на думку спаде в ту мить. Чи з «Кобзаря», чи з Лесі…
2. Владимир Киселев - Девочка и птицелет
Павел Романович слушал все эти вежливые разговоры с грустным и внимательным лицом, а потом спросил:
— А какого писателя ты больше всего любишь?
— Шевченко, — ответила я сразу.
— Тараса Шевченко? — удивился писатель. — Больше Пушкина, больше Лермонтова?
— Да, — сказала я. — Больше. Хотя, конечно, и Пушкина, и Лермонтова я тоже очень люблю.
— А почему, — спросил писатель, — ты любишь Шевченко больше всех?
Мне было очень трудно рассказать об этом. Вообще я не знаю, можно ли объяснить это, но все-таки я сказала:
— Потому что Шевченко самый храбрый поэт. Он ничего не боялся. Он всегда писал то, что думал. Я знаю много стихов из «Кобзаря» наизусть.

LyudmilaSolovyanova 18 марта 2023 г., 00:23

1. Александр Чудаков - Ложится мгла на старые ступени
Иногда по вечерам он рассказывал что-нибудь из истории. Папина история Антону нравилась. «Копия ломались, аки солома». «Воины Свенельжи изоделися суть оружием и порты, а мы нази, — скандировал отец и добавлял, подняв палец: — И босы». Лучше всего было «изоделися суть» и «нази». Потом, прочтя «Повесть временных лет», Антон не нашел там босых и процитировал отцу подлинный текст. Но тот покачал головой и, как и раньше подняв палец, сказал значительно: «И босы».
2. Борис Акунин - Яркие люди Древней Руси
Весьма условная правдивость самых ранних сведений объясняется тем, что почти все они почерпнуты из одного источника, так называемой «Повести временных лет», величайшего литературного памятника – и крайне ненадежного исторического ресурса.

LyudmilaSolovyanova 11 апреля 2023 г., 13:56

Александр Чудаков - Ложится мгла на старые ступени
— Мир уснул, — говорил в следующий раз Антон, — но дух живой…
— Движет небом и землёй, — продолжал обученный Валька.
Поема «Богдан»

И душиста и тепла
Ночь весенняя свѣтла.
Міръ уснулъ; но духъ живой
Движетъ небомъ и землей.

LyudmilaSolovyanova 18 марта 2023 г., 00:45

Олесь Гончар - Бригантина
- “Нещасне дерево, Шевченкова любове!…”- скаже Ганна Остапівна рядком поета і, торкнувшись рукою тополі, зітхне, і одразу відчуєш, що це зітхнула солдатська вдова.

Нещасне дерево, Шевченкова любове!
Що слава хворому, що вбогому пісні
І що для мертвого покров карамзиновий!

LyudmilaSolovyanova 18 марта 2023 г., 00:30

Олесь Гончар - Бригантина
- Кульбако, розказуй вірш.
Він і на неї смиренником, святенником, трохи у вічі не вскочить:
- Ганно Остапівно, який вірш?
- Як який? “Мені тринадцятий минало…”. Здається, якраз твій вік.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога.

LyudmilaSolovyanova 18 марта 2023 г., 00:38

Олесь Гончар - Людина і зброя
- А якими ж молитвами ви молитесь? - запитує від порога Духнович, вмиваючись над тазом.
- А ми без молитов, - відповіла йому маленька, кругловида. - Ми віршами.
- Якими віршами?
- Просто, що перше на думку спаде в ту мить. Чи з «Кобзаря», чи з Лесі…
- А я сьогодні з «Мойсея» Франкового читала, - призналася хазяйчина дочка. - Вступ до поеми: «Народе мій, замучений, розбитий…»

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

LyudmilaSolovyanova 18 марта 2023 г., 00:25

Валерій Шевчук - Дім на горі
Взимку Iван сидів біля грубки, дрова різали вони разом, а рубав він, на колінах у нього лежала книжка, і цієї книжки Марія теж не могла збагнути — були то писання Сковороди. Зітхала часом: хай воно буде в нього, оте незбагненне, оте писання і отой Сковорода.

LyudmilaSolovyanova 11 января 2024 г., 18:12

Валерій Шевчук - Дім на горі
Стіни оперізували стелажі, на столі лежала «Людина» Кобилянської. Вона підійшла до розгорнутої книжки й мимохіть зирнула на сторінки. Побачила засипане зорями небо і темну кострубату тінь у тому небі. Загорнула з ляскотом книгу – повіявся від неї сірий пил.

LyudmilaSolovyanova 12 января 2024 г., 17:40

Валерій Шевчук - Дім на горі
Того вечора на них обох зійшов мир: стара всілась у своєму вигідному кріслі, поклавши хвору ногу на ослінчик, а Галя примостилася коло лампи із розгорненою «Повією» Панаса Мирного.

LyudmilaSolovyanova 12 января 2024 г., 17:43

Валерій Шевчук - Дім на горі
Епіграф до 4 розділу «Вода із кінського копита»

…Небо і земля
Мимо ідуть.

LyudmilaSolovyanova 12 января 2024 г., 17:46

Валерій Шевчук - Дім на горі
Він показав йому «Саlеndаrіum» Філянського і прочитав звідти кілька сумовитих, але прегарних рядків.

LyudmilaSolovyanova 12 января 2024 г., 18:32

Валерій Шевчук - Дім на горі
Чоловік Маріїної сестри витяг з полиці «Ладі й Марені терновий вінок мій» Пачовського, а потім прочитав вірш Славинського, погортавши перед тим давнього декламатора.

LyudmilaSolovyanova 15 января 2024 г., 20:11

Валерій Шевчук - Дім на горі
Чоловік Маріїної сестри нетерпляче поторкав Iвана за плече й показав йому тоненьку книжечку Свідзінського.
– Це вже сучасний поет, – сказав він і прочитав кілька віршів, від яких ще більше просвітліло Iванові на серці. Він узяв ту книжечку у руки і, прихилившись до лампи, почав перелистувати.

LyudmilaSolovyanova 15 января 2024 г., 20:23

Светлана Тараторина - Лазарус
Чернігівський слідчий і аматор-дослідник нечисті Олекса Стороженко написав розвідку про Марка Проклятого, де на основі зібраних фактів доводив, що Марко був покараний «вічним неспокоєм» за вбивство рідної матері й сестри. Про схожий випадок написав поет-людиноподібний — Іван Франко у «Смерті Каїна».

LyudmilaSolovyanova 23 февраля 2024 г., 15:06