Новинки Эльфриды Елинек

Мы привыкли воспринимать любовь и музыку как спасение, возможность сбежать от жестокого и холодного мира в царство грез, в теплые объятия. История пианистки Эрики Кохут показывает, какой обманчивой иллюзией может оказаться эта попытка побега.

Музыка опустошает, забирает все силы, не давая ничего взамен и уничтожая надежды об успешной карьере. Надежды суровой матери, от которой она получила не поддержку и одобрение, а лишь удушающую, нездоровую заботу.

Страсть к молодому мужчине тяготит, разрушает и, лишенная душевной близости, приобретает извращенные формы.

«Пианистка» – откровенный рассказ о женском одиночестве, о попытке вырваться из пут обыденности и нелюбви.

Эссе для сцены австрийской писательницы и драматурга, лауреата Нобелевской премии Эльфриды Елинек написано в духе и на материале оперной тетралогии Рихарда Вагнера "Кольцо нибелунга". В свойственной ей манере, Елинек сталкивает классический сюжет с реалиями современной Европы, а поэтический язык Вагнера с сентенциями Маркса и реальностью повседневного языка.

У збірці «Смерть і діва I–V. Драми принцес» Ельфріда Єлінек вкотре виводить на сцену жінок як вічних витіснених у західноєвропейській культурній традиції. Казкові принцеси й сучасні ікони стилю (в тому числі й літературного) виголошують свої передсмертні промови або говорять уже з-поза межі. Та мати голос зовсім не означає володіти долею, бо жодній принцесі не вдається уникнути лиха від чоловічої руки – Білосніжка стає жертвою Мисливця, Шипшинку нищить своїм поцілунком Принц, Розамунда виживає, але замовкає через підступного Фульвіо, Джеккі гірко зловтішає-ться зі смерті своєї суперниці Мерилін, мертві Сильвія та Інґеборґ мандрують у царстві мертвих. Кожна з принцес виявляється приреченою до трагічної долі, й англійська принцеса Діана, чий портрет завершує цю галерею, теж не стає винятком.

У збірці «Смерть і діва I–V. Драми принцес» Ельфріда Єлінек вкотре виводить на сцену жінок як вічних витіснених у західноєвропейській культурній традиції. Казкові принцеси й сучасні ікони стилю (в тому числі й літературного) виголошують свої передсмертні промови або говорять уже з-поза межі. Та мати голос зовсім не означає володіти долею, бо жодній принцесі не вдається уникнути лиха від чоловічої руки – Білосніжка стає жертвою Мисливця, Шипшинку нищить своїм поцілунком Принц, Розамунда виживає, але замовкає через підступного Фульвіо, Джеккі гірко зловтішає-ться зі смерті своєї суперниці Мерилін, мертві Сильвія та Інґеборґ мандрують у царстві мертвих. Кожна з принцес виявляється приреченою до трагічної долі, й англійська принцеса Діана, чий портрет завершує цю галерею, теж не стає винятком.

Мир музыки для Эрики Кохут тесно переплетается с миром маний и фобий, отношения с матерью – болезненный водоворот привязанности и отвращения, несбывшиеся мечты принимают форму жестокий извращений, а ученик наделяется ролью мучителя. Больше, чем книга про "отцов и детей", травмы привязанности и пролонгированное самоубийство. Больше, чем книга о женской слабости, хрупкости разума и призраках, вьющих гнездо в сердце Эрики Кохут. Это – оглушительная симфония, блистательная попытка Эльфриды Елинек отыскать в человеке хоть что-то человеческое.

Der Klavierlehrerin Erika Kohut, von ihrer Mutter zur Pianistin gedrillt, ist es nicht moglich, aus ihrer Isolation heraus eine sexuelle Identitat zu finden. Unfahig, sich auf das Leben einzulassen, wird sie zur Voyeurin. Als einer ihrer Schuler mit ihr ein Liebesverhaltnis anstrebt, erfahrt sie, dass sie nur noch im Leiden und in der Bestrafung Lust empfindet.

Her Not All Her is a play about, from, and to the great Swiss writer Robert Walser, by the great Austrian writer and Nobel Prize winner Elfriede Jelinek. It highlights what Jelinek calls 'the fundamental fragmentation' of Walser's voice, revealing Walser as 'one of those people who, when they said ''I'', did not mean themselves'. Presented here in a prize-winning translation by Damion Searls, it shows Jelinek to be an impassioned virtuoso reader of classic European writers. The cahier contains an essay by the Director of the Robert Walser Centre, Reto Sorg, and thirteen paintings by the British artist Thomas Newbolt.

«За дверима» можливо, один з найжорстокіших романів Ельфріде Єлінек, лауреатки Нобелівської премії з літератури за 2004 рік. Хоча твір був написаний ще 1980 року, ті зловісні суспільні проблеми, які в ньому зачіпаються, актуальні й донині. Єлінек спокійно й відсторонено оповідає про підлітків, які бажаючи вийти з тіні старшого покоління, яке вони не розуміють і зневажають, поночі нападають на випадкових перехожих. Попри це, всі вони великі поціновувачі мистецтва, цікавляться новітньою філософією: Сартр дав їм «Нудоту», Камю навчив зовсім протилежному, ніж намагався вчити у своїх творах – він зробив їх «сторонніми», геть позбавленими моральних принципів. У Камю один з героїв убиває араба, «як набридливу муху». Молоді герої Єлінек у своїх екзистенційних пошуках заходять набагато далі…

Ельфріде Єлінек - сучасна австрійська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури (2004). Авторка поетичних збірок, п'єс, романів. Репрезентантка покоління австрійських шістдесятників.

Гостро критикує негаразди суспільного, політичного та приватного життя. П'єса "Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка" з'являється в українському перекладі вперше.

Єлінек звертається до європейської літературної традиції, запозичуючи персонажів та сюжет у драмах "Ляльковий дім" і "Підпори суспільств" Генріка Ібсена. Перемістивши дію у двадцяті роки XX ст., письменниця змальовує стосунки жінки і чоловіка, які не витримують суспільно-політичного й економічного випробування.

Перед нами - історія занепаду сім'ї як цінності й основи суспільного життя. Переклад, передмова, примітки та концепція видання, зокрема й ідея оформлення обкладинки - Тимофія Гавриліва.

Координаты: 32°32?30? с. ш. 44°25?24? в. д.? / ?32.541667° с. ш. 44.423333° в. д. (G) (O)32.541667, 44.423333 Данное издание представляет собой компиляцию сведений, находящихся в свободном доступе в среде Интернет в целом, и в информационном сетевом ресурсе "Википедия" в частности. Собранная по частотным запросам указанной тематики, данная компиляция построена по принципу подбора близких информационных ссылок, не имеет самостоятельного сюжета, не содержит никаких аналитических материалов, выводов, оценок морального, этического, политического, религиозного и мировоззренческого характера в отношении главной тематики, представляя собой исключительно фактологический материал.

Альпійське містечко. Гірськолижний курорт. Директор єдиної в окрузі фабрики почувається хазяїном містечка, позаяк забезпечує роботою усіх його мешканців. Однак йому цього замало. Головним своїм достоїнством він вважає достоїнство чоловіче. Він бажав би мати всіх жінок заразом, проте боїться СНІДу і змушений спрямовувати всю свою статеву енергію на власну дружину. Його кохання тваринне, грубе, розбещене. Перед черговим чоловіковим зґвалтуванням дружина заходить до спальні сина, ніжно прощається з ним і натягає йому на голову поліетиленового пакета... Жахливо? Авжеж! Недарма найскандальніший роман Ельфріди Єлінек «Хіть» (1989) називають антипорнографічним.

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна з найпровокаційніших письменниць XX століття. У видавництві «Фоліо» у 2012 році вийшов друком роман Е. Єлінек «Піаністка». «Коханки» (1975) — один з кращих творів австрійської письменниці. Це жорстка й об’єктивна розповідь про дві цілком протилежні жіночі долі в сучасному світі. Бріґітта і Паула — дві дівчини, одна з міста, інша із села, проте для обидвох кохання, сім’я і секс — лише засоби, аби пробитися в житті, в житті, в якому кожна з них матиме високу «купівельну…

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна із найпровокаційніших письменниць XX століття. Роман «Піаністка» (1983) приніс Е. Єлінек світове визнання, а його екранізація, переосмислена знаменитим режисером Міхаелем Ханеке, отримала Гран-прі на Каннському фестивалі у 2001 році. Еріка Когут — професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Маючи майже сорок років, Еріка спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі, внаслідок чого веде подвійне життя. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, а також відвідує доволі дивні місця, де за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою і нюхає носовички із засохлою спермою інших візитерів. Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною...

Ельфріда Єлінек (нар. 1946 р.) — відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна із найпровокаційніших письменниць XX століття. Роман «Піаністка» (1983) приніс Е. Єлінек світове визнання, а його екранізація, переосмислена знаменитим режисером Міхаелем Ханеке, отримала Гран-прі на Каннському фестивалі у 2001 році. Еріка Когут — професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Маючи майже сорок років, Еріка спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі, внаслідок чого веде подвійне життя. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, а також відвідує доволі дивні місця, де за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою і нюхає носовички із засохлою спермою інших візитерів. Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною...

Auch in diesem Roman der österreichischen Autorin fasziniert das buchstäblich unheimliche Talent, Alltagsgeschichten auf den Grund zu gehen. Welche Entfaltungsmöglichkeiten hat eine Arbeiterin? Sie kann einen Mann heiraten, der ihr den gesellschaftlichen Aufstieg garantiert. Doch wie andere Möglichkeiten, so sind auch sozial attraktive Männer rar, und die attraktivsten sind schon vergeben. So setzt zwischen zwei «Liebhaberinnen» ein Konkurrenzkampf auf Leben und Besserleben ein, der mit Wucht ausgetragen wird.

«Beide ‹Liebhaberinnen› sind die Betrogenen. ‹wenn einer ein Schicksal hat, dann ist es ein mann. wenn einer ein schicksal bekommt, dann ist es eine frau.› ... Bestechend an dieser Schriftstellerin ist die Genauigkeit und Schärfe, mit der sie in eine Welt falscher Glücksvorstellungen eindringt.» (Frankfurter Rundschau)

Эссеистика Эльфриды Елинек, лауреата Нобелевской премии по литературе за 2004 г., охватывает разнообразные сферы культуры: литературу (Кафка, Лессинг, Борх, Йонке), театр (Брехт, Беккет, Ионеско, актерское искусство), музыку (Шуберт, Иоганн Штраус), кино, моду, громкие события светской жизни (принцесса Диана), автобиографические темы. Эта книга никогда не выходила на других языках и, с разрешения автора, впервые публикуется по-русски.

Три пьесы Елинек, представленные в этой книге, совершенно различны по стилистике, от площадной - (в "Придорожной закусочной"), остро-социальной ("Посох, палка и палач") до эстетски-философской ("Облака. Дом"). Автор эпатирует читателя смесью грубых и изысканных приемов, заставляет содрогаться и задумываться о природе человека - причудливой смеси животных инстинктов и высоких помыслов.

Эльфрида Елинек видит современный спорт кровавой бойней, которая продолжается в Европе еще со времен Античности. В игры со смертью - под видом спортивных состязаний - играет современная цивилизация, и еще неизвестно, кто же выйдет победителем из этого сражения.

Центральные персонажи трех пьес Эльфриды Елинек - женщины яркой индивидуальности, существовавшие реально или в литературных текстах прошедших веков. По воле автора, героини погружаются в контекст современности - подчас жесткой и уродливой, а иногда трансформируются до неузнаваемости и абсурда.