Рецензии на книги — Гари Полсен

Тринадцятирічний Браян Робсон переживає розлучення батьків. Наразі він прямує до батька, летить на невеличкій Сесні до нафтових розробок. Він повністю заглиблений у свої роздуми та споглядання канадських лісів внизу, аж поки у пілота не стається серцевий напад і літак не падає. Без одягу (лише той, що на ньому), без їжі, без води (лише та, що у озері поряд), без сховку, без будь-яких допоміжних засобів він має вижити доки його не знайдуть рятівники. При нагоді стається єдине, раніше абсолютно незрозуміле навіщо, - невеличка сокира, яку хлопцю подарувала мати перед польотом. Лише випадково вона залишилася висіти на ремені, а тепер стане єдиним, що допоможе вижити.

Хлопець, сокира і його побіжні знання із школи та передач на тб. Наодинці із тайгою.

*&^%#$%^

Культова книжка? Рілі? Поки я…

история повествует о маленьком мальчике, который попал в авиакатастрофу, очутился в необитаемой местности. История о том, как он выживал там, сталкивался с трудностями, но это не сломало его, а сделало лишь сильнее. Мне эта книга напомнила «девочка, которая любила Тома Гордона» Стивена Кинга, ведь экспозиция довольна похожа. Ставлю 4/5, но перечитывать вряд ли буду.