Рецензии на книги — Оксана Иваненко

Книга дуже важка. Психологічно важка. Про малечу, але переважно для дорослих. Велика Вітчизняна війна очима дітей. Оцінювати і якось коментувати таку тему дуже складно. Але все ж таки спробую.

В цьому оповіданні Оксана Іваненко розповідає про перші години, дні, тижні війни у Києві, про людей, які самовіддано йшли на фронт, працювали в тилу ворога або… прислужували фашистам, так, були і такі….

А насамперед у книзі показана доля дітлахів, вихованців Київського дитячого будинку. Колись у кожного з цих дітей були мати і батько, дідусі та бабусі. А далі - фашистська окупація, батько йде захищати Батьківщину, а мати разом з дитиною женуть до німецького концтабору Аушвіц, що є втіленням зла, жаху, нелюдських знущань та смерті.

Діти плакали, стогнали, притулюючи до себе ліві ручки. Так,…

Очень интересная, душевная и трогательная книга о детях-сиротах, прошедших концлагеря Второй Мировой Войны. Автор просто и понятно рассказывает о судьбах детей и их удивительном переплетении, счастливых случаях и неожиданных подарках жизни. Большой плюс - книга документальная, то есть все ее герои являются реальными личностями, попавшими на страницы книги. При этом книга не теряет остроты сюжета и остается интересной до конца.

Замечательная книга, любимая с детства. Мечтаю снова иметь ее в своей библиотеке

Ой-ой-ой, ни одной рецензии. Забытая книжка и незаслуженно забытый автор. Одна из любимых книжек детства. Типично "советско-пионерская", но в целом, милая и правильная в плане жизненных установок. Такая прям нравоучительная, воспитательная в духе коллективизма и правильности выбора и поступков. Прошло лет сорок как я ее читала, а ведь помню все сказки. Больше всего мне нравилась первая, которая дала название книге. Книжка жива, стоит себе на полочке, ждет внуков. По-моему, с тех пор она ни разу не переиздавалась. Жаль.