Анатолий Днистровый — новинки

Ще з часу своєї появи роман «Пацики» одразу здобув культовий статус відвертого літературного свідчення про буремний кінець епохи вісімдесятих і початок дев’яностих на руїнах помираючого «совка». Тут є все, що сором’язливо замовчували тогочасні медіа і що ніколи не звучало на педрадах шкіл, ПТУ чи технікумів: епічні битви «район на район», перші кримінальні досвіди, хлопці й дівчата, які, заледве ступивши на поріг сво

«Б-52» Анатолія Дністрового — дотепний і динамічний роман про чоловіка в кризі середнього віку. Досить неординарний за натурою і стилем життя, успішний топ-менджер, аналітик і драматург Мирослав Шефер наражається на любов до юної анархо-феміністки, і це руйнує його колишній світ.

«Черепаха Чарльза Дарвіна» – синтетична книжка вибраних творів Анатолія Дністрового. В ній представлені поетичні твори 1993-2013 років, поеми, переклади, а також невеликий корпус мікро-есеїстики, яку автор називає епістолами. Вперше кілька напрямів творчості Дністрового – поезія, переклади та есеї – об’єднані однією обкладинкою, що дасть змогу читачеві краще відчути улюблені теми письменника – культурна пам’ять, покинуті простори, переживання втрати минулого, яке ще недавно було теперішнім. Образ черепахи Чарльза Дарвіна, яка на 250 році життя померла від серцевого удару в 2006-му, – це метафора останнього свідка тих часів, представників яких практично вже нема.

У 90-х Анатолій Дністровий дебютував як поет, здобуваючи премію за премією, видаючи збірку за збіркою, на які активно виходили рецензії та які постійно потрапляли в книжкові огляди. Однак, прозове та есеїстичне «відхилення» (романи, есеїстичні збірки) ніби відсунуло на задній план його поетичний доробок. Пропонована книга – це поетичний шлях Дністрового з 1992 до 2013 року, який багато в чому виявився для читача анонімним. А бонус із есеїстичним додатком – дасть змогу краще зрозуміти рефлексивну природу і поезії, і есеїстичного спостереження автора.

«Сніданок на снігу» — нова книжка Анатолія Дністрового, що її чекають від «Клубу сімейного дозвілля». Класична літературна ситуація (героїню й героя заблокували в Карпатах потужні снігопади) стає приводом не лише для романтичної історії, а й для філософських роздумів про людське життя в постіндустріальну епоху в пострадянській країні...

«Тибет на восьмому поверсі» - завершальний роман молодіжної трилогії письменника («Місто уповільненої дії», 2003; «Пацики», 2005, 2011). Роман виходив у 2005 році під назвою «Патетичний блуд», однак Дністровий повернув первинну назву - «Тибет на восьмому поверсі», яка раніше не підійшла з видавничих міркувань. На одному з виступів письменник зізнався, що чекав довгих вісім років на перевидання цього роману - лише заради повернення першої назви твору. Роман «Тибет на восьмому поверсі» написаний у жанрі «університетського роману» (campus novel). Дія відбувається в Ніжинському університеті та його гуртожитках на початку 90-х минулого століття. На тлі перехідного часу - соціальної депресії та економічного дефолту - Дністровий показує цікаву картину Ніжина ранньої незалежності, влучно передає атмосферу університетського життя та буденщини студентських гуртожитків, сповідування молоддю «скороминучих» інтелектуальних мод. Попри показову безтурботність і розкутість поведінки головних героїв, вони приречені жити винятково днем теперішнім, оскільки майбутнє нікому нічого не обіцяє.

"Пацики" - центральний роман молодіжної трилогії письменника ("Місто уповільненої дії", 2003; "Патетичний блуд", 2005). Його дія відбувається в депресивних спальних районах Тернополя останніх років СРСР, в середовищі проблемних тінейджерів із неблагополучних сімей. Виданий у 2005 році, роман щороку примножує собі епітети ― роман-реконструкція, роман-одкровення, роман-цунамі. Дія відбувається 1990-го року, напередодні розвалу СРСР, у Тернополі. Це був час національно-демократичних мітингів. Однак автор звертається до «тіньової сторони» тогочасної дійсності – змальовує щоденне життя банд тінейджерів-петеушників на тлі соціальної депресії, що…

До книги «Письмо з околиці», яку Анатолій Дністровий жартома окреслює як «ultra lait публіцистика», увійшли мі-кроесеї, авторські колонки, вибрані статті, записи з нотат-ника й блоґу, більшість із яких упродовж 2000-2009 років широко друкувалася в часописах та інтернет-виданнях. Зустрічі різних тем під однією обкладинкою - як, скажімо, поезія і радіація, Кант і кінематограф, стоїцизм і слабкість, чари музики й соціальні трущоби, письмо й читання, мовчання й профани, подорожі й самопожирання, письменники та психоаналіз живота - все це постає складовими голосу з околиці - околиці як особистості автора, околиці як його участі в тих чи інших…

Новий роман Анатолія Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» — про українського інтелектуала, який перебуває у стані ненародження, стані, коли не знає, заради чого жити і пливе за течією радості і тривоги, любові і відчаю. Від усвідомлення свого ненародження він відчуває себе нещасним. Чекає великих змін, та не відчуває їхнього наближення. Ні любовні авантюри, ні інтелектуальні пошуки не наближають його до душевної рівноваги. Автор розробляє класичний сюжет конфлікту між вічним і плинним, а метафорою інтелектуального «без ґрунту» в його романі постає хаотична і непрогнозована поведінка маленької дрозофіли, що живе один день і живиться продуктами розпаду й гниття, наче вчені — на звалищі чужих ідей. Однак у головного героя є жінка, якій він постійно сповідується, жінка, від якої прийде спасіння…

Збірка віршів Анатолія Дністрового є таким собі вибраним 1993–2001 років – написаним у докомп’ютерну добу і друкованим на машинці «Optima». Задуманість, метафоричність, згущена образність, сумна дотепність – усі ці риси поезії в книжці найкраще і наймайстерніше виявляються у верлібрах.

Юрій Бедрик про поетичну творчість Дністрового:

Поезія Дністрового бачиться мені не стільки поезією дії, скільки поезією напруги, породженої її відсутністю. Це – влаштоване за своїми таємничими законами царство статики. А сама статика, якщо вона звернена не тільки до розуму, а й до чуттів, і зорієнтована при тому не на реакцію ностальгії та меланхолії, а на реакцію страху, – це вже, погодьтеся, щось претензійне й нестереотипне, як на сучасну літературу.
…те, що саме у віршах Дністрового більше відводиться місця епохальним, не тимчасовим і «позакадровим» станам, – чи не найголовніша відмінність його поетичного доробку від його ж парадоксально-ситуативної прози.

Банди Тернополя в останні роки радянської імперії - основна тема найкращого з нині написаних романів Анатолія Дністрового. Жива жаргонна мова, добре знання петеушного матеріалу та ретельний аналіз "важких" підлітків витворюють художнє, ретроспективно точне свідчення часу, що минув п'ятнадцять років тому. Роман «Пацики» увійшов у десятку кращих за версією інтернет-опитування Книги року Бі-Бі-Сі та «Книга року» у 2005-му.

Роман "Патетичний блуд" (авторська назва - "Тибет на восьмому поверсі") - завершальний роман молодіжної трилогії Анатолія Дністрового ("Місто уповільненої дії", 2003; "Пацики", 2005).
Останні роки української "доелектронної" епохи в невеликому містечку Ніжині. Голодні і щасливі студенти, невгамовні заочниці, підступні ексгібіціоністи у кущах біля корпусів університету, провінційні кримінальні авторитети, а ще дилетантські балачки про поезію, музику і Тибет - далеко не весь кошмар, який пропонує цей роман.

"Покинуті міста" – п’ята поетична книга Анатолія Дністрового. Збірка об’єднала поетичний цикл «Перший автомобіль у Тернополі», поеми «Слово про життя людини», «Слово про життя людини ІІ», «Вічна катари». На тлі попередніх збірок автора книга відрізняється і стилістично, і тематично. Панорамний епічний розмах верлібрів і поем формує цікаву ретроспективу минулого культури, соціуму, повсякденного. Дністровий грається з ретроурбанізмом та культурою пам’яттю, зокрема через відтворення речей і їх плину, через показ побуту та історичних подій на Західній Україні упродовж модерної історії. Поема "Вічні катари" - експериментальний метаісторичний…

"Місто уповільненої дії" - перший роман Анатолія Дністрового з молодіжної трилогії ("Пацики", 2005; "Патетичний блуд", 2005). Це сувора урбаністична картина з життя сучасних підлітків, які стали на шлях злочинів. Написаний грубою, низькою лексикою у манері жорсткої прози, роман, присвячений неусвідомленому злу, невблаганному фатуму і водночас надії у вирі небезпек, які чатують на молоді неприкаяні душі. Сюжет роману - головний герой із маргінального, кримінального середовища прагне вирватися в кращий світ. Він виїжджає з рідного міста навчатися в університет. Однак, стара соціалізація, ніби баговиння, не відпускає його... Цей роман критики назвали "педагогічним".

"Жовта імла" - четверта поетична збірка Анатолія Дністрового, якій притаманна посилена філософічність та аскетичний погляд на життя (дизайн оформлення збірки, відповідно, також був максимально спрощеним та аскетичним).

В поетичній концепції автора, жовта імла - це метафора смерті (в середньовіччі жовта імла була апокаліптичним символом - це згар, який стояв у повітрі після спалення зачумлених). У стильовому сенсі ця збірка - певна "ломка" між метафізичною поетикою, яку автор сповідував упродовж 90-х, і пошуками панорамного соціокультурного вираження плину речей, повсякденного життя, що буде притаманне наступним поетичним книгам Дністрового (книга "Покинуті міста", 2004). Книга поєднує силабо-тоніку та верлібри, у ній автор вперше звертається до жанру поеми ("Відстороненість").

Ранній роман малої форми Анатолія Дністрового. Це невелика історія кар'єри молодого журналіста Марка Сегеди, де в єдине ціле сплелися невдале кохання, моральне падіння і політична продажність мас-медіа у провінційному місті. Твір поєднує в собі певні риси іронії, чоловічої та політичної прози. Твір про ранні 90-ті в одному з українських містечок.

Спостереження — третя поетична збірка українського письменника Анатолія Дністрового, яка вийшла у самвидаві (видавництво "Нова дегенерація" (Київ, 1999), накладом близько 100 примірників. Збірка практично недоступна для читача - окремі екземпляри є в приватних колекціях і центральних бібліотеках.
Збірка містить як римовані силабо-тонічні вірші, так і верлібри. Книга вийшла у самвидаві. Редактор - Іван Андрусяк. У висхідних даних зазначено, що рецензентом збірки став Микола Кузанський, а саме видання побачило світ завдяки Пресвитеріанській громаді "Нове життя" міста Будич (це міфологічне та нереальне місто Будич згодом виринатиме у прозових творах Дністрового).

Домінуючий жанр збірки - восьмивірш, який проте в другій частині поступається верліброві. На цій, загалом пошуковій, збірці позначилися впливи поетики Ґеорґа Гайма, Еліота та Григорія Чубая, а ще надмірне захоплення автора середньовічною містикою, теологією, апофатичними текстами.

На смерть Кліо: поезії, переклади — друга поетична збірка українського письменника Анатолія Дністрового (ІІ премія видавництва "Смолоскип", 1997), що складається з силабо-тонічних та вільних віршів. Ранні поетичні твори Анатолія Дністрового близькі до неоекспресіоністської поетики. Збірку відкриває передмова Юрія Бедрика "Наприкінці механічного часу, або ж Перша спроба зрозуміти Анатолія Дністрового поза контекстом його покоління", в якій було вперше сформульовано особливості поетики та поетичного світобачення письменника. Що характерно, в цій передмові Юрій Бедрик передбачив парадоксальну дихотомічність прозового та поетичного корпусів…