Цитаты из книг — Джейсон Мэтьюз

Мале дитя, яке стягує скатертину та розбиває посуд, щоб привернути увагу, - це Москва. Їм не хочеться, аби їх ігнорували, і вони битимуть посуд, щоб упевнитись, що цього не станеться.

— Та, можливо, я просто втікав від людей, які все життя казали, що мені слід робити. Розумієш, про що я? [...] — Та хіба достатньо просто втекти від сім'ї? Хіба не треба робити ще щось?

Мале дитя, яке стягує скатертину та розбиває посуд, щоб привернути увагу, - це Москва. Їм не хочеться, аби їх ігнорували, і вони битимуть посуд, щоб упевнитись, що цього не станеться. Продаватимуть хімічну зброю Сирії, постачатимуть в Іран паливні стрижні, вчитимуть Індонезію розробляти центрифуги, будуватимуть на Бірмі…

Росіяни. Вони ненавидять іноземців лиш на дещицю менше, ніж ненавидять самих себе, і вони природжені конспіратори. Ох, вони чудово розуміють, що мають перевагу, та росіянин не почувається в безпеці, йому хочеться, аби його поважали, боялися, як за старого Радянського Союзу. Їм треба визнання, і вони ненавидять свій…

Та перш ніж навчитися керувати серпентарієм, тебе неминуче вкусять. Сучасний Кремль - це костюми й краватки, прес-секретарі, усмішки на самітах, хоча кожен, хто зміг протриматись довше, прекрасно розумів, що насправді нічого не змінилося ще від часів Сталіна. Дружба? Вірність? Заступництво? Досить одного неправильного…