Рецензии

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  4.5  
Життя, мабуть, як і люди, - мстиве за радість

Неси, неси свої води, Черемоше. Повідай світу про солодку Дарусю, про долю ії незавидющу, про смуток і біль України, про землю, стоптану солдатськими чоботями руминів, німців, поляків, совєтів.
Тобі добре, ти, навіть, як і плачеш, то не видно. Умієш сховати сльози рясні, росу солону, смуток вогкий і несамовитий. От тільки стогону сховати навіть ти не в силах. То ж стогни, може почують тебе десь там в блакитних небесах білосніжні янголи, може зглянуться над небогою, може...
»Люди не люблять тужити. Вони взагалі нічого не люблять». Люди заздрять на добро сусіда, на худобину більшу, курку жирнішу, дружину кращу. Погано живуть - зле, любуються - от теж не сповна розуму. Людям завжди знайдеться про що поговорити-потеревенити, або ж просто почесати язики. Як от про Дарусю. Дурною ії рахують,… Развернуть 

Оценка Princess_book:  1.5  
Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

С лирикой  Лины Костенко я знакома еще с младших классов.На мой взгляд,ей стоит писать стихи:проза не для нее.Этот роман нам задали прочитать по школьной программе.Самая обычная мильная опера.Таких целый миллион."Марусю Чурай"отличается только тем что написана в стихах.

Сюжет.Первая часть романа посвящена истории  любви между  Марусей и ее возлюбленным Григорием,а  вторая - историческим событиям.Сюжет достаточно динамичный,но лично для меня скучный.

Герои.Скучные,однобокие,не интересные.Нет запоминающихся персонажей.Плохо проработаны даже главные герои про второстепенных я вообще молчу.

Язык.Читается скучно.Как я уже писала роман написан в стихах.Слог автора хорош  для поэзии не для прозы!У меня сложилось впечатление,что изначально это должен был быть большой стих,но Лина Костенко захотела… Развернуть 

Оценка ddolzhenko:  4  

Должен сразу признаться, книгу эту я взял в руки с опаской. Автор – С.Н. Плохий – мне был абсолютно неизвестен. С одной стороны, аннотация называет автора «украинским и американским историком», да и заглавие книги выглядит довольно претенциозно – «Врата Европы», так что я опасался найти под обложкой махровый украинский национализм. А с другой, был готов и к другой крайности – пропаганде российского империализма. Ведь томик издан российским издательством в 2018 году, и как-то не верилось, что сегодня может выйти книга, идущая вразрез с путинскими геополитическими трендами.
Но книга не разочаровала. С.Н. Плохий старался быть объективным в изложении как давних, так и современных событий. Да, у него порой прорывается раздражение на Россию – даже при описании «давно минувших дел». И уж тем… Развернуть 

Оценка Dario:  5  

Що є людина?
Вона є тою біллю, скрізь який вона проходить заради збереження своєї гідності.
Вона є тою ненавистю до ворогів, що бурлить кров та не дає остаточно здатися.
Та, перш за все, вона є тою любов’ю до своїх близьких, до батьківщини, до тих ідей, що сповідує, та навіть до самої себе. Саме вона встановлює планку, нижче якої ти не в змозі опуститися і зрадити все, що любиш. Саме вона з останніх сил заставляє тебе залишатися людиною, даючи шанс навіть коли помилки вже зроблені.

Можна було б вибухнути пафосом та вистрелити фразою про "обов’язкове вивчення цього роману у школах" або щось на кшталт цього, але не хочеться. Цю книгу мають прочитати ті, хто хоче розібратися та зрозуміти, як працювала система репресій у передвоєнні часи в Україні, що собою представляли в’язниці та люди, що… Развернуть 

Оценка 3ato:  4  
История и жизнь.

Для любого, кто хоть немного со мной знаком, моё отношение к событиям последних месяцев не секрет (вкратце: это звиздец). Можно считать, что интерес к истории, языку и литературе Украины - ещё один шанс высказаться. Раз уж от почти всех прочих наше лучшее на свете государство предусмотрительно нас избавило. И да, Украина начинается совсем не с СССР.

Автор довольно честен к своей истории и тому, что люди, о которых он пишет, отнюдь не были святыми. Самый яркий тому пример - история еврейства на Украине и в СССР, которая в основном протекала от погрома до погрома. Вообще печальный вывод - евреев бьют все, всегда, при любом режиме и за диаметрально противоположное. Украинцы в этой спецдисциплине тоже неоднократно поучаствовали. При этом же Плохий не скрывает своих явных симпатий к… Развернуть 

Оценка Nina_M:  5  

Час від часу роблю собі спонтанні книжкові подарунки. Зазвичай це чудові книжки. Ця - одна з таких.
Беручи до рук цю книгу, я аж ніяк не могла передбачити, що вона про війну. Навіть не так. Про людину на війні. Ту саму людину, яка живе на тій самій вулиці, у тому ж будинку, але раптом у зовсім інших умовах. Коли звичайна пересічна людина одного ранку прокидається в пеклі. А в неї своє звичне життя, у яке не вписується картинка з "градом"...
Це історія про людей, яким зовсім не місце в пеклі війни. Вони не військовозобов'язані. Вони не тримають у руках автомати. Це дівча, маса тіла якої 42 кілограми. Це хлопець, який пересувається в колясці. І ще багато таких, як вони.
Найбільше мене розчулив момент, коли багатодітна мама пояснює, чому вийшла заміж за козла. Але загалом було чимало… Развернуть 

Оценка povstanec:  5  

"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами"
(І. Багряний)

"Людину можна знищити, проте перемогти її неможливо"… Развернуть 

Оценка frozen_celestial:  4.5  

Сначала книгу читать было тяжело... Я хоть сама с Западной Украины, но столько диалектизмов в тексте, что поначалу чтение шло туговато.
По поводу книги... Реальная жизнь реальных людей. От бабушки наслышана о "доброте душевной" советских солдафонов, когда они только-только пришли на нашу землю, но о ТАКОЙ жестокости даже думать не хотела. Ужас, просто ужас...
Сколько жизней загубили и разрушили даже не люди, а просто дикие твари, без чувств и мыслей...
Очень тронуло название третьей части "Михайлове чудо" и момент, когда Даруся приходила в "гости" в отцу. Я даже всплакнула. Опять таки, о своём...

Книга жизненная, но тяжёлая. И даже не хочется думать, что биографическая, и что кому-то пришлось пережить вот такое.

Рецензия экспертаЕксперт? Ну-ну..... Книголюб, кавоман та кицюнелюб
Дополнительные действия
Оценка Marmosik:  5  

Нарешті мені вдалося прочитати. хоча ні послухати цю книгу. І я навіть задоволена що саме слухала її, а не читала. бо озвучила цей роман незрівнянна Римма Зюбіна (українська акторка). Перед сном вирішила послухати трохи. україські аудіокниги не так часто зустрічала раніше, тому було цікаво, .... й незгледілась як мій блютузнавушник попросився на підзарядку, а до кінця залишалося декілька глав. Які дослухала вже зранку.

Це так би була передмова. Чито так начитала пані Римма, чи то вона так легко й красиво написана. Але я з героями переживала кожну подію, кожну трагедію. Й через 7 років війни про неї вже не мало написано, але вона все не закінчується. Кинуті домівки, тварини, скарб.... Бо це ж не надовго, це не може бути правдою. Ми ж начебто братні народи, хоча які братні.... Хоча на… Развернуть 

Оценка Burmuar:  5  

"Солодка Даруся" - это драма. При чем из тех кошмарных драм, которые касаются не одного человека или одного семейства, но народа, а значит, если один народ страдает по вине другого, всего человечества. Хотя, конечно, можно заявить, что это эдакая вариация истории про Павлушу Морозова, только сам Павлик в ней выступает жертвой. (К слову, ни грамма не сомневаюсь, что легендарно-выдуманный Павлик и вдохновленные его примером детишки, которые были на самом деле, действительно жертвы, но об этом не здесь и не сейчас).

Даруся - местная умалишенная, которая ходит по деревне, вяжет банты грушам, носит семена, укутанные и прижатые к груди, как ребенок. Она не от мира сего. Но эта неотмировость - не врожденная. Это приобретенное качество, помешательство, последовавшее за тем, что пережить нельзя.… Развернуть 

Оценка Mavka_lisova:  5  
Первые несколько страниц я плевалась дальше, чем видела. Ну почему опять село? Почему, если литература украинская, то обязательно это грёбаное село, с его коровами, свиньями и тупыми ублюдочными людишками? Этой гальматьи мы ещё в школе начитались с лихвой.

И тут, как не удивительно, меня попёрло. Книга реально оказалась интересной. И глубокой. И трагичной. И по-настоящему хорошей.

Итак, Даруся… Почему она «сладкая»? Потому что от одного вида конфет у неё начинается страшная мигрень. Потому что она никогда не говорит, хоть и не немая. А ещё она иногда ходит на могилу своего отца. Одинокая, сумасшедшая девушка-сирота.

Первая часть – о ней самой. Вторая – о её странных отношениях с главным сельским повесой и ещё тем персонажем Иваном Цвичком. И третья – самая главная. О её родителях. О… Развернуть 
Оценка BonesChapatti:  5  
Легенда не вмирає

В захопленні! Давно вже не читала нічого подібного. Здавалося б, усім відомий сюжет, але з яким тонким ліризмом Ліна Костенко передає найтонші порухи людської душі. Вражена. Читаючи, кожну сцену бачиш на власні очі. Скільки ж болю насправді пережила Маруся Чурай! Після прочитання роману у віршах пісня "Ой не ходи, Грицю" сприйматиметься зовсім інакше. Усім раджу. Достойний твір. Приємно, що входить до програми ЗНО з української літератури.

Оценка agata77:  5  
Срiбнi вiд сонця яструби висять над головою.
Легкий вiтер голiвки трав колише.
Вселеньська тиша стоiть над горами –долами.
I хочеться або вмерти, або спiвати.
Файно.


Говорят, эту книгу тяжко читать из-за диалекта. Правда, написано с гуцульским диалектом.
Еще говорят, ее тяжело читать из-за тяжкой судьбы героев. И это правда. Книга о том, как совесткая власть покалечила жизнь семьи.

В художественном плане эта книга может показаться простенькой. Мне кажется, чтобы оценить ее по достоинству, необходимо знать, что такое Буковина и кто такие гуцулы. Можно, конечно, прочесть в инете.
Но лучше посетить этот прекрасный край.

Я была в гостях у коренных гуцулов в далеком детстве. И запомнила очень хорошо это волшебное путешествие. Как сначала переезжали на машине через горные реки, надо было два… Развернуть 

Оценка tatianazhuzha:  5  

Мордою, мордою тицяти лаптєногих у цю книгу. І шоб читали, як я: з корвалолом в одній руці та з тазиком у другій. І щоб ридма ридали, щоб нудило їх, щоб очі виїдало те, що вони наробили на нашій землі. І кіно зняти й на безкінечний репіт поставити в їх зомбоящик - з усіма згвалтованими дітьми, мертвими жінками, з вирвами замість домів.

Я не можу, в мене вдруге в житті настільки фізіологічна реакція на книгу, перша була після "Нюрнберзького процесу", який я читала десятирічною дитиною і мене так само вивертало. Я спустошена, виплакана й розлючена.

Чи погорить колись та вата в головах? Чи буде каяття? Чи буде божа кара й людський суд?

Проклята країна. Щоб ви повиздихали, смердюки рашистськи. Щоб ви повиздихали.

Оценка bezkonechno:  5  
Об важности каждого нашего шага, как отзвука в чужой судьбе
«Та вона боялася ходити до тата часто. А раптом хтось вислідить?! Донесе, що вона і не німа, і не дурна, і не солодка?! Для Дарусі це страшніше, ніж напади болю. Хай дурна її довбня болить, розколюється, але мову не вертає нізащо. Вона не вміє жити між людьми із своєю мовою. Люди самі її й відучили говорити. То хай терплять німоту. Вона ж терпить їхнє дуренство?»

Це дуже моторошна книга за своєю суттю, дуже. Про трагедію людської долі. Той випадок, коли не можна закрити очі на час, на те, що це було дуже давно, тоді досить вороже ставилися до дивакуватих людей. Людська природа вона є завжди однаковою — люди жорсткокі, недалекоглядні до незвичайних, якою була солодка Даруся, навіть зараз, а тоді! Що робилося в селі, як пліткувалося! Кожен позаздрить, кожен обсудить, засудить, відкине від… Развернуть 

Оценка rusyawa:  5  

Книгу важко характеризувати як "сподобалась" чи "не сподобалась".
Книга вражає до болю, до сліз, до відчаю! Бо таке дійсно було, бо це-правда, бо дуже часто "людина людині-звір".
Такі книги необхідні, перш за все, для того, щоб згадати, скільки життів було знівечено, збагнути це кожною клітинкою свого єства, і більше таких жахіть не допустити...

Оценка Virna:  3  

Несподівана для мене книга. Перш за все тим що геть не схожа на моє очікування. Чомусь вона мала бути схожа до стилю Кобилянської, а виявилась звичайним радянським соціальним реалізмом, який мені не імпонує. І хоч Вільде і зачіпає певні табуйовані теми доби, але на сьогоднішній день є більш сміливі та відверті автори, що в більшій мірі змогли розкрити міжвоєнну епоху. Шкода, що ця історія пройшла попри мене не залишивши значного враження.

Прочитано в рамках Спаси книгу-напиши рецензию! Тур №21 та ДД10 сподіваюсь Robusta_M книга більше сподобається ніж мені.

Оценка Nina_M:  5  

Обожнюю твори Ліни Василівни. Скільки в них філософської мудрості, красивих почуттів, неперевершених образів, якогось особливого затишку! Коли заглиблюєшся у її поезію, несамохіть починаєш мислити більш піднесено, поетично, образно. Найбільше я люблю її інтимну лірику, а також історичний роман у віршах "Маруся Чурай". Недарма його ставлять в один ряд із найвизначнішими творами українських класиків. І недарма ж авторка отримала Державну премію імені Тараса Шевченка (та ще й у мій рік народження).
Ця історія дуже особлива. З одного боку маємо історію нещасливого кохання Марусі Чурай (дівчини з легенди, авторки прекрасних народних пісень) до козака Гриця, а з іншого - це історія цілого українського народу, його долі у вирі подій часів визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького.… Развернуть 

Оценка unintended_mmm:  5  
Було — «Битіє опредєляєт сознаніє», а стало — «Бітіє опредєляєт сознаніє». Уявіть собі, змінено тільки одну-однісіньку літеру, але як геніально той перифраз відобразив епоху й її модерну філософію та внутрішню суть. «Бітіє». Цебто б и т т я. У всьому. Нещадне, тотальне, безперервне биття. Купка фанатичних, і малописьменних, і безпринципних реформаторів тресують 200 мільйонів. А тресуючи й шукаючи морального опертя, вони тезу про «бітіє» доповнили тезою, що стала заповіддю костоправів:
«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного»! І ця заповідь стала девізом епохи.

Иногда мне кажется, что Дьявол, если он только существует, время от времени, забавы ради поднимается из ада на землю и вселяется в того или иного человека. Иногда он выбирает худого немца с косым пробором,… Развернуть 

Оценка cahatarha:  5  

Книга повернула мені те, що я уже встигла забути – моє дитинство, моїх рідних, історії що колись розповідала моя бабуся. Цей роман, для мене, назавжди залишатиметься романом, насамперед, про почуття. Про глибокі почуття які відновлюють пам'ять минулих поколінь.
Образи усіх героїв, як на мене, відображення людей які змушені були жити у той час. Звичайно люди були різними, але водночас такими однаковими. Бо не давали вини жодній людині виходити за межі прийнятого, навіть коли це прийняте – хоч трішки більше щастя, ніж у інших. Заздрість і зла воля одних людей проти інших наповнили усю книгу і від цього так боляче, що хочеться кричати. Хоча ні, кричати хочеться через те що таке могло статися, та й було, напевно.
Читаючи книгу я час-від-часу хотіла її не просто прочитувати подумки, а… Развернуть 

Оценка vollxa55:  5  
Ми є, були і будем ми і Вітчизна з нами!

Иван Багряный - украинский Солженицын. Роман был опубликован на Западе в 1950 году, на 20 лет раньше, чем " Архипелаг ГУЛАГ" Солженицына и в 1963 году выдвигался на Нобелевскую премию. Очень жаль, что роман не переведен на русский язык, он очень автобиографичен. Иван Багряный дважды отбывал срок в сталинских казематах в Сибири. Во время отбывания первого срока он бежал из лагеря , был снова задержан и получил новый срок. На тему ГУЛАГа написано много мемуарной литературы, в ней в большинстве своем рассказывают о пребывании в лагерях, разбросанных по всей территории Союза. Багряный детально рассказывает о зверствах следователей НКВД совершаемых в тюрьмах в процессе выбивания " правдивых" показаний у своих подследственных. Писатель на себе испытал все все методы сталинской… Развернуть 

Оценка EduardGol:  4  
- Боже-Боже… яке страшне якесь прокляття було на цій сім'ї і ніхто не знає, яке, свахо…
- То не прокляття. То час такий був.


Дана книга Матіос – це трагічна історія однієї із багатьох сімей часу існування Міністрества державної безпеки СРСР й далі. Німота сироти - страшний крик, котрий почує лише той, хто знає історію її життя. А історія та, схована під обкладинкою даної книги.

Читаючи твір сучасника, я ще ніколи не був таким впевненим, як зараз, в тому, що цей твір стане колись класикою.

Оценка malina813:  4  

Враження від книги неоднозначні.
З однієї сторони, її дуже важко читати (саме читати!) через саму мову, величезну кількість вжитих діалектизмів та говірок; важко і сприймати - показуються дійсно жахи, і невигадані (як би я не любила Кінга і йому подібних, але життєві реалії однієї з сімей, постраждалих від радянської влади, набагато страшніші та чіпляючі, аніж усі книги жахів разом узяті...). З іншої сторони - книга дійсно захоплює, бо цікаво, що буде далі, а що ж чекає на Дарусю, її рідних...
І хоча книга дійсно важко йде, але вона шокує, вкотре допомагає проникнутися українською історією... Читайте. Воно того варте.

Оценка udik:  5  

Этот роман оставляет довольно тяжелый осадок безысходности, отчаянного сопротивления ни смотря ни на что и невыносимого давления могучей государственной системы на человека.
Но несмотря ни на что - "Сад..." один из лучших в украинской литературе романов о сталинских репрессиях, равный по качеству творчеству, например, Варлама Шаламова или Солженицына. Общему антуражу сильно помогает несколько не литературный украинских язык с сильным вкраплением диалектных слов, свойственных северо-восточной Украине (Харьковская, Сумская и Полтавская области) - родных для Ивана Багряного.

Оценка _in_sane:  5  
Кровь, пот и слезы

История Украины - это кровь, пот и слезы.

Наверняка, есть много держав, которые столетиями сражались за свою независимость. Но Украина в этом плане - образцовый страдалец. Откуда не начинай отсчет - с распада Киевской Руси и оформления протоукраинского Галицко-Волынского княжества в 13 веке, или с создания Гетьманщины Хмельницкого, которую называют прообразом Украины, в 17 веке - не было ни единого поколения украинцев, которое не подверглось бы притеснениям в результате захватнической политики сильных соседей.

Столетиями Украину рвали, делили и порабощали. Но как бы туго не затягивали удавку Речь Посполитая, Российская и Австро-Венгерская империи, СССР и другие государства, - идея украинской независимости снова и снова возрождалась. Польские и российские правители запрещали украинский язык… Развернуть 

1 2 3 4 5