Книги издательства «Лілея-НВ»

У виданні представлено результати діалектологічного дослідження, розкрито особливості говірки села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області. Перший том словника містить слова і стійкі звороти, що репрезентують говіркове мовлення мешканців села. У книзі представлено лексику різних тематичних груп, пов’язану, передусім, з господарською діяльністю жителів села, їхнім побутом, обрядовими діями, рисами характеру людини, позначенням часу тощо. Кожна стаття містить реєстрове слово (представлене у початковій формі), пояснення його значення, ілюстрації – фрагмент говіркового мовлення, в якому наявне відповідне слово. Відтворено говіркове мовлення різних комунікативних ситуацій, цільового спрямування та стильових різновидів усного мовлення. Зокрема, представлено етикетні формули, народні прикмети, вислови філософського змісту, загадки, пісенні тексти, дражнили, жарти-примовки.

У виданні представлено результати діалектологічного дослідження, розкрито особливості говірки села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області. Перший том словника містить…

"Щоб життя було повним, варто звернути увагу на те, що, як і коли робиш. Не обов’язково знаходити пояснення, досить фіксувати феномени. Коли ж можемо собі уявити – з усіма деталями, що роблять у цю мить ті, кого ти знаєш, любиш, але не бачиш, то життя досягає абсолюту. Як і Аннина проза. Яка, власне, про це."
Тарас Прохасько

"Щоб життя було повним, варто звернути увагу на те, що, як і коли робиш. Не обов’язково знаходити пояснення, досить фіксувати феномени. Коли ж можемо собі уявити – з усіма…

В історії Станиславова австрійський період був найдовшим – від 1772-го до 1918 року місто перебувало у складі імперії Габсбургів. Ці півтора сторіччя залишили яскравий слід у міському фольклорі. Прочитавши книжку, ви довідаєтесь про найцікавіші легенди, байки і анекдоти, пов’язані з епохою «бабуні Австрії»

В історії Станиславова австрійський період був найдовшим – від 1772-го до 1918 року місто перебувало у складі імперії Габсбургів. Ці півтора сторіччя залишили яскравий слід у…

Особливістю сучасної гібридної війни є те, що весь масив інформації і повідомлень про хід бойових дій розсипається на безліч фрагментів, які не затримуються у довгій пам'яті. Не дивно, що навіть обізнаним важко тепер пригадати всю еволюцію війни.

Тому книжка ''Російсько-Українська війна (2014-2017 роки)'' - спроба систематизації нашої недавньої історії - є актом стратегічним.

Особливістю сучасної гібридної війни є те, що весь масив інформації і повідомлень про хід бойових дій розсипається на безліч фрагментів, які не затримуються у довгій пам'яті. Не…

Повість-мозаїка «Синґлет Хіґса» Даніели Андруш - це візуалізація недалекого майбутнього України. В основі художньої концепції книжки — принцип «позитивного мислення», силою якого можна змінити долю як окремої людини, так і цілої країни на краще. Тут - і відлуння недавніх подій на Донбасі, і реалізація мрії автора про Україну квітучу, про утвердження духовності, що об'єднає всіх, хто живе в Україні. Кожен із героїв твору шукає «часточку Бога » - таємничий синґлет Хігса.

Повість-мозаїка «Синґлет Хіґса» Даніели Андруш - це візуалізація недалекого майбутнього України. В основі художньої концепції книжки — принцип «позитивного мислення», силою якого…

Хіба ж то фабрика, котра працює поруч – нечутно, не двигтить земля,

– нам постачає цю життєву вохру в усіх її відтінках? Чи, може, річка

Стримба, що плюскоче біля серця? Та ні, це жовтень, саме він її

приносить нам у свій передостанній день.

Ярослав Довган

Хіба ж то фабрика, котра працює поруч – нечутно, не двигтить земля,

– нам постачає цю життєву вохру в усіх її відтінках? Чи, може, річка

Стримба, що плюскоче біля серця?…

Раніше не публіковані в Україні, зібрані під однією обкладинкою три малі прозові твори авторки поряд із виданою 2013 року автобіографічною повістю «Розповідь для друга» відкривають читачеві Посвятовську інакшу, ніж та, якою вона є у своїх поезіях. І, маємо надію, готує читача до занурення у поетичний світ авторки.

Збірка складається з оповідань «Знайомий з Котора», «Блакитний птах» і «Американський записник».

«Знайомий з Котора» – оповідання про шаленство кохання, відчай і спротив. Про божевілля, до якого здатна довести себе людина, намагаючись знайти те, чого насправді, можливо, ніколи й не було.

«Блакитний птах» – маніфест-відповідь на контроверсійний роман «Розмальований птах» Єжи Косинського про фіктивні спогади хлопця невідомого походження, який мандрує Польщею під час Другої Світової війни. Посвятовська сприйняла цей роман як особисту образу.

«Американський записник» – есей про останні дні перебування Посвятовської на навчанні в США, де вона залишилася після успішної операції на відкритому серці. Есей умовно можна вважати доповненням до повісті «Розповідь для друга».

Раніше не публіковані в Україні, зібрані під однією обкладинкою три малі прозові твори авторки поряд із виданою 2013 року автобіографічною повістю «Розповідь для друга»…

Більшість оповідань та новел із цієї книжки не належать до хрестоматійних, а дарма. Адже мова в них – про становлення особистості, виростання людини, що бере перші уроки життя, чесно й болісно їх засвоює, вчиться боротись, кохати, прощати і далі вчитися... Усі твори читаються цікаво, напружено й неймовірно зворушують, поготів, коли читаєш їх разом, як єдиний великий Твір... Отаким був Франко «ізсередини». Ви відчуєте це самі.

Упорядкування Ростислава Чопика

Більшість оповідань та новел із цієї книжки не належать до хрестоматійних, а дарма. Адже мова в них – про становлення особистості, виростання людини, що бере перші уроки життя,…

Книга надрукована івано-франківським видавництвом «Лілея НВ». Під однією обкладинкою – «Всі його фільми» Тараса Прохаська з Івано-Франківська та «Плавні річки» Олега Коцарева з Харкова.

«Це нові твори, які ще ніде не публікувалися. Це література іншого ґатунку. Не красне письменство, вона дещо публіцистична», – Тарас Прохасько.

Книга надрукована івано-франківським видавництвом «Лілея НВ». Під однією обкладинкою – «Всі його фільми» Тараса Прохаська з Івано-Франківська та «Плавні річки» Олега Коцарева з…

"Ми завжди намагаємось видавати бажане за дійсне і навпаки. Ми завжди прагнемо до тих місць, в яких були найщасливішими, навіть якими б ілюзорними вони не здавались на перший погляд. Тільки на перший погляд.
А що…
Якщо все до чого ви прагнули, все чого так ненаситно бажали, за що боролись зараз балансує на тонкій межі під назвою “фатум”?

Якщо любов – це відповідь, тоді яким насправді було питання.”

Головна героїня роману перебуває у постійному пошуку: спочатку їй вдається волею випадку знайти людину, якій вона ладна віддати власне серце, людину, яка стане більше, ніж просто сенсом її існування і коли омріяна взаємність ниткою обривається на півшляху до щастя – трапляється непередбачуване…

"Ми завжди намагаємось видавати бажане за дійсне і навпаки. Ми завжди прагнемо до тих місць, в яких були найщасливішими, навіть якими б ілюзорними вони не здавались на перший…

Цією книжкою видавництво "Лілея-НВ" започатковує серію "Майстри української прози". В ній ми плануємо видати десять книжок української класики та десять — сучасних українських авторів. Надіємося, що наша серія вибраного допоможе Вам швидко опанувати український літературний простір і назавжди залишитися в ньому.

А про Василя Стефаника як яскравого представника експресіонізму в українській літературі свідчать його найкращі новели, що ввійшли до цієї книжки.

Цією книжкою видавництво "Лілея-НВ" започатковує серію "Майстри української прози". В ній ми плануємо видати десять книжок української класики та десять — сучасних українських…

У видання увійшли одні з найвідоміших прозових творів автора – "Московіада" і "Перверзія".

Похмільною пивною річкою Москвою,
в підземці спритно пересівши,
перевеземося, тепер уже в ґондолі,
до міста на воді (насправді – на вині).
А там – усякі марципани,
не те що вдома – тісто на воді.
Ярослав Довган

Юрій Андрухович повертається, вирушає в нові мандри і знову повертається. З України тим часом еміґрує чимраз більше його читачів. Великий рух східних народів на Захід триває. Московія теж не пасе задніх. Державні кордони поки що не змінилися, та хто наважиться ствердити, що так буде й надалі? Короля Олелька Другого вже давно немає на цьому світі. Чи з’явиться в досяжному майбутньому його леґітимний наступник, який, прочитавши «Московіаду», очолить чергове українське народне рушення і приєднає нарешті Україну до євроспільноти? Чи все-таки доведеться троянцям ХХІ сторіччя недобитим кошем переселятися до благословенної Італії, покинувши навіки рідні чорноземи? З «Перверзією», як з новою «Енеїдою».
Віктор Неборак

У видання увійшли одні з найвідоміших прозових творів автора – "Московіада" і "Перверзія".

Похмільною пивною річкою Москвою,
в підземці спритно пересівши,
перевеземося, тепер…

Тексти Мірека Боднара - це такий собі "disorder" у масштабі одного життя, в одній квартирі, , в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки, яку йому подають в барі, коли він сидить і вкотре напивається. Але ще більше - інстинктів самознищення і самозбереження. І ще невідомо, який з них двох для нього важливіший.

І якби всі його жінки (яких насправді не так уже й багато, можливо, одна) не завдавали йому таких солодких до нудоти переживань, він мав би їх вигадати і записати (і жінок, і переживання), а потім, скориставшись магією тексту, пере­живати все знову і знову, знову і знову.

Обожнюю жінок у Мірекових текстах. Його жінки — це волосся і руки, при­прави і рухи, голоси і гілки. І в усьому цьому вони прекрасні — настільки, на­скільки прекрасними можуть бути жінки вранці, коли ще сплять. Поки він не пі­шов. Бо він усе одно піде. І саме тому вірші Мірека схожі на «гоаd-роеtгу» з усіма її атрибутами, автостопами і ландшафтами. Ці тексти неспішні й ліниві, але водно­час драйвові і динамічні, в них проступає запах чогось дуже глибокого, того, чо­го зазвичай соромляться і ховають, того, від чого відводять очі.

Я не можу відчути до нього і крихти жалю за те, що його так постійно лихоманить в усіх цих залежностях і коханнях. Навпаки, я (підло) радію з того, що в нього так усе шкереберть, що в нього такий безлад у серці і в душі і що цей без­лад дає на виході такі тексти, які ще й навіть впорядковуються в цикли і піксельні книжки.

Можливо, він так довго не протягне. Але поки він здатен щось відчувати, я хочу, щоб він і далі жив, кохав і писав так.

Якоїсь миті мені захотілося розтягти читання цих текстів надовше. Мене затягло проти моєї волі. І тепер я навіть не знаю, як звідси вибратись. Цікаво, як він сам вибирається звідти?

Ялина

Тексти Мірека Боднара - це такий собі "disorder" у масштабі одного життя, в одній квартирі, , в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки,…

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.

Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.

Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену…

Леґіони вчительок української мови сумлінно втовкмачують львівським діткам у голови, «як то всьо має називатися і писатися правильно». Комп’ютерні програмі з українського правопису скаженіють, на свій розсуд виправляючи слівця львівського балаку. Але дітки, як не вдома, то на перекурі попід школою чи на самогонній дискотеці у Радехові, багатіють іншими вербальними формулами і самі собі творять лінґвістичну норму. Завдяки цьому львівська ґвара, хоч і не досить вписана у формат, живіша від полтавської матриці укрмови, і ніц їй не бракує. Хіба що у довірливих дітисьок постає запитання, чого вони раптом мають вірити книжці, а не вірити бабці, і тую мармуляду величати джемом, фризієрку – перукаркою, а двірець – залізничним вокзалом. І чого раптом не можна вживати «курва горбата» у присутності матусі, «як дідо то завше каже». Отака от мовна дискримінація. Щоправда, як їх не зви, а вафлі «Артек» на андрути не перетворюються. Тож і живуть в одному місті і фата з вельоном, і батяр з гопником, і карменадлі з відбивною. І навіть фацет із братішкою.

Робоча група просить академічних лінґвістів і просто небайдужих активістів мовного фронту вибачити їй за можливі перекручення у нашій захалявній книжечці. Жодна мова, тим більше львівська ґвара, не стоїть на місці, нараз бідніє та багатіє. Деякі колись широковживані слова і значення слів канули в Полтву, деякі навпаки – помалу вилазять із бабциних скринь. Безліч слів й ідіоматичних виразів довелося оминути через брак місця.

Леґіони вчительок української мови сумлінно втовкмачують львівським діткам у голови, «як то всьо має називатися і писатися правильно». Комп’ютерні програмі з українського…