Вижу, что рецензий на эту книгу совсем нет и понимаю, что книга непопулярна из-за того, что имеет узкопрофильную направленность.
Но вынуждена сообщить, что вы многое потеряли, не прочитав этот труд, т.к. если вы любитель мифологии, фольклора, этнографии, истории и религии, которая сопровождается ярким славянским колоритом, эта книга именно то, что вам нужно.
Важно отметить, что будет интересно читать книгу не только украинцам, но и вообще всем другим национальностям, потому что в книге освещается период дохристианских времен, когда славянские племена ещё не были сформированы в те государства, которые мы сейчас знаем. Можно сказать, что в книге описан целый пласт истории, где только формируется и тесно переплетается между собой общие верования, мифология и демонология славян, поэтому это… Развернуть
В єдиній рецензії на цю книжку, що я знайшла, авторка своїм словом-молотом просто розтрощує і книжку, і її героїв. Метою її появи вбачає бажання «змити бронзу з класиків», «правдиво зафіксувати реалії того часу». Мабуть пані не надто уважно читала, бо у передньому слові автор пояснює, що всі подані історії – то просто його згадки про минулі часи. Згадки безсистемні, приємні й не дуже, з тугою про минулі часи, з гумором про смішні випадки. Це не мемуари, які «мають на меті». Це просто спогади, якими автор схотів поділитися.
Читати було і цікаво, і не дуже. Цікаво, бо ж дійсно спогади про тих, кого ми знали з підручників літератури. Але не прилизано-парадно, а по простому, по людському, як про близьких, рідних і друзів. Автор згадує і про певні неприємні моменти міжписьменницьких відносин.… Развернуть
Найдоступнішими для науково-редакційного опрацювання є на нинішній день матеріали про втрати, яких зазнала наша область у роки Другої світової війни, а точніше - про тих уродженців Львівщини, які не повернулися з воєнних фронтів. Коли ж вести мову про всю глибину драматизму, пережитого українським народом упродовж воєнних 1939-1945-их років, то мусимо констатувати незаперечний факт: правдива, об'єктивна, позбавлена імперіалістично-комуністичної фальсифікації, історія України періоду Другої світової війни поки що не написана. Лише останнім часом з'явилися друком окремі монографії й збірники, що відкривають перед нами страшні картини трагедії, якої зазнала Україна, втягнута у кривавий в р світової бойні. Стали доступними для нас і праці зарубіжних істориків, науковців з числа української… Развернуть
Чудова книга про поезію Ліни Костенко в есеях Івана Дзюби та саму поетесу в інтерв’ю Оксани Пахльовської з мамою.
Подвійна відповідальність за рецензію, адже досі ніхто ще до мене про цю книгу на сайті не писав.
Скажу одразу. Я в захопленні від останніх творів С. Жадана, а прочитання цієї книги - спроба об’єктивно, з точки зору науковця, філолога, подивитися на цього автора. Особисто для мене книга Івана Дзюби нічого не змінила, я навіть не можу сказати, що краще зрозуміла Сергія Жадана як письменника. Просто в деяких моментах погоджувалася з Іваном Михайловичем, а в деяких - ні.
Структурно книга - аналіз творів Сергія Жадана від початку письменницької діяльності до виходу роману "Інтернат" (до слова, саме на розмову про цей роман, мій улюблений, я чекала найбільше).
Спочатку Іван Дзюба робить довгий вступ про те, чому пише про Сергія Жадана. І якось ці слова аж надто схожі на якесь виправдання,… Развернуть
Калина міряє коралі
а ти летиш по магістралі
Життя － це божевільне раллі
Питаю в долі
а що далі?
⠀
Поэзия Лины Костенко － это музыка слов, которая не может не восхищать: однажды войдя в мое сердце, она прочно поселилось в нем.
⠀
Ще пахне сіно. Ще рояться оси.
Ще у дуплянках солодко медам.
А вже вночі навшпиньки ходить осінь
і полум'я жоржин задмухує садам.
⠀
“Речка Гераклита” － сборник избранных стихотворений гениальной поэтессы, составленный ее дочерью Оксаной Похлевской, в который вошли как новые, так и уже ранее изданные произведения.
⠀
Мій добрий ліс
моя любове
Тепер ти тільки мої сни
І листя різблене дубове
І крона царственна сосни
⠀
Сборник разделен на четыре части, каждый из которых посвящен определенному времени года:
1. Осенние карнавалы.
2. Слепящий магний снежных пустынь.
3.… Развернуть
Завжди цікавило питання (над чимось схожим задумувався Раскольников, бррр): чому деякі люди можуть вести тисячі на загибель, а інші не можуть нічого взагалі в цьому житті?
Кожна нація має своїх героїв. Чому саме герої? Що робить когось героєм? Якщо відкинути кучу філософських роздумів та визначень, то герої – це ті хто приніс перемоги в "скарбничку" нації. Якщо підрахувати значимість перемог в розрахунку на масштабність битв, їх геніальність та вплив на історію, то перемоги Хмельницького складають майже половину української "скарбнички".
Але Берестечко – то поразка. Велика поразка топового героя. Перша поразка до цього непереможного війська. Це як стати мільярдером (заробивши той мільярд!) і потім все повністю втратити. Цікаво, в статистичному відношенні, чи багато людей на… Развернуть
Невероятной красоты и силы драма, которой тесно в рамках пьесы. И главные герои тут отступают на второй план (но не теряются и не выглядят картонками), а вперёд выступает философия идеи, попытка разложить её для себя и придумать так, чтобы всем было хорошо. Интересно, что авторка не ожидала, что в существующем виде пьесу не захотят публиковать и придётся несколько раз переделывать — неудивительно, с такой-то неприкрытой и меткой критикой. Удивительно, что вообще напечатали и никого не сожгли в процессе.
Развернуть1-й табулярій: Не терплю
тих християн. Сварливі, галасливі.2-й табулярій: Невже? Я чув, вони такі лагідні.
1-й табулярій: Не вір! Я раз підслухав їх нараду,
то там таке чинилось, гамір, лемент.
Я мало не оглух.2-й табулярій: Чого ж вони?..
1-й табулярій: Все сперечалися, як слід казати,
чи…
Усі народи, а відтак і мій,
у чомусь винні, скоївши й не скоївши,
як винен той святий Варфоломій
за те Варфоломіївське побоїще.О горе нам!.. Я вже як ті пророки,
що часом божеволіли з жалю.
Я знаю свій народ. Кляну його пороки.
Але за нього Господа молю!А ви, що звикли роззявляти пащі,
злочинства наші множити стокрот, —
побійтесь Бога! Ви нічим не кращі
за мій сумний зацькований народ.
Я з величезним трепетом ставлюся до Ліни Костенко та її творчості. І тому, побачивши, що в другому семестрі ми проходимо її в університеті на курсі "Літературний стиль", то була дуже щаслива. (Та й узагалі, весь другоий семестр ми вивчаємо сучасну українську літературу, що не може не радувати).
Роман у віршах "Берестечко" мені сподобався. От уміє пані Ліна написати про важливе для народу простими й… Развернуть
Давно закохана в поезії Ліни Василівни, я ніяк не можу відчути таке ж захоплення від цього історичного роману. Я не люблю отой історичний аспект, він завжди трагічний у нашого народу.
Власне, тут не так вже й багато історії - лише тло, 1651 рік. Богдан Хмельницький переживає непростий період у своєму житті. З одного боку - поразка "професійна", зрада союзників, з іншого - поразка у коханні, зрада Гелени, "змії зеленої". Його думки й переживання, сумніви, приховані прагнення, душевний біль - усе в цій книзі. Авторка дошукується причин й описує усе настільки органічно (що то значить - геній), що здається, ніби вона бачила усе на власні очі.
Трагічна доля українського народу, як завжди, знаходить відгук у душі й серці цієї письменниці та її поціновувачів.
РазвернутьЕкзотика
Якби це було просто щастя,
то це було б просто щастя.
А все, що зверх того, це вже - поезія.
Слухай, милий, ти захищайся!
Я стала дика, я - Полінезія.
Колись Гоген тікав на Таїті,
лишались тут і модерн, і готика.
У цьому черствому скрипучому світі
тільки любити - тепер екзотика.
Я порушила всі табу.
Нарвані квіти мої у Нірвані.
Пасеться обов'язків цілий табун,
а я цілую тебе у вігвамі.
Що з того, що туфлі у мене на шпильках?
Я в джунглях була і насилу вибрела.
Душі предків приходять навшпиньки,
щоб подивитись, кого я вибрала.
Очі у них великі і круглі.
Скелі голі, як Голіафи.
Птиця тюльпан п'є воду із кухля,
птиця бузок п'є воду з карафи.
Оце таке у мене Таїті -
руки твої, золоті ліани.
Аж дивно мені, що ходять на світі
якісь пошляки, немов павіани.
Дві зірки у хату мені…
«Об’єднати Русь з Руссю»
Цими словами хотілося розпочати рецензію, адже вони найяскравіше ілюструють і історію України того часу і автора даної книги. Не варто розуміти ці слова інакше, ніж як об’єднання українців під егідою УКРАЇНСТВА у той час, коли нації ще не сформувалися у повній мірі.
На жаль, на території нашої держава, де історична наука довгий час переживала кризу саме у наявності читачів, така грунтовна праця Наталі Полонської-Василенко загубилась серед величезної кількості видань зарубіжної історії, яка, безумовно, не менш важлива. Пройшовши шлях від «великоруської» позиції, автор перейшла на націоналістичну або ж ультранаціоналівстичну школу історіографії, якщо, звісно, даним словом можна характеризувати історію.
Цікавим, на мій погляд, є таке аж побожне шукання письменницею… Развернуть
Нарешті скінчилась моя подорож гострими кутами й провулками української історії разом, безсумнівно, кращим істориком України після падіння радянщини, а можливо, з кращим взагалі.
Мені хотілося б окремо відзначити як талант Субтельного у розповіді, так і кожний розділ цієї незбагненно індивідуальної книги. Вона відрізняється від явно прорадянських й націоналістичних історичних праць, проте є типово українською у тому сенсі, що викладається з глибокою любов'ю й співчуттям історія народу, який боровся не за місце під сонцем, а за існування взагалі. Ця праця не є заангажованою й представляє нам Ореста Субтельного як учня західної манери історії - нейтрального спостерігача, який, утім, не соромився ділитися почуттями.
Щодо того, як автор розглядав історію. Кожна подія була пов'язана з… Развернуть
Після "Трьохсот поезій" й "Мадонни перересть" - це моя улюблена збірка Костенко.
Чиатала й насолоджувалася. Раджу всім поціновувачам поезії.
Чудова збірка. Прекрасні вірші.
Де кожне слово коханням дише.
Відверте серце в рядках тріпоче.
Читати можна з ранку до ночі.
О пані Ліно, Мадонно слова!
В рядках поетів є настанова.
У сукні музи, як в шати вбрана,
Завжди прекрасна, завжди кохана,
Живе у світі поет-Мадонна,
На перехрестях далеко від дому...
Це ж треба!!!! Життєпис Хмельницького в поемі. Костенко неперевершена!
Пані Ліна не перестає дивувати.
Не знаю, як жив і що відчував насправді Хмельницький, але такий його образ, як зображено в поемі, дуже припав мені до душі.
Ох, давно это было... Кажется, еще до моего повального увлечения книгами и поэзией вообще. Засело в голове стихотворение одно, на мове. У кого ни спрошу - никто не знает автора. А стихо все крутится, крутится... Потом кто-то подсказал - Костенко. Так и запомнилось имя. И уже после увлечения поэзией и впадение в читательский запой, вспомнила я это имя и давай штудировать инет и книжные магазины. Стихотворение-то, в итоге, оказалось не Лины Костенко. Но поэзию самой Лины Костенко я успела полюбить. Всерьез и очень надолго.
Поэтому вчера, когда увидела в библиотеке знакомое и любимое имя на книжнице, схватила тут же. Открыла и такая волна трепета пронеслась...
Книга оказалась настолько уютной, настолько ... интимной, что показалось, тебе доверили сердце и душу.
Фотографии, где Лина Костенко… Развернуть
Отличная вещь для изучающих литературу античности
Історичний роман ,що розв*язує філософське питання болючої поразки гетьмана Богана Хмельницкого під Берестечком. "Усе було за нас" Чому ж програли ми?" - ніж ,що висить над думками, Домоклів меч на українських просторах. Філософія перемоги над поразкою, доля України, народу устами гетьмана. Адже "життя людського кроки стислі ,немає часу на поразку". Але Богдан Михайлович не лише правитель, він - людина, здатна на сильні почуття. Саме ці почуття ,любов до розбещеної ,розпусної жінки й затьмарили розум ,позбавили здатності холодно мислити. Поразка настигла через зраду? І хто здатен вилікувати стомлену душу? "Не тая відьма гарна ,що вдень ,а що вночі".
Не встигла я й оком змигнути, як мій-для-себе Тиждень дитячої літератури плавно перетнув межі одного місяця і покрокував далі. Я навіть приготувала відповідь для всіх, хто міг би мені дорікнути цим захопленням. Кахи-кахи... Отже, віршик в тему:
"Мене питають: "Що то за дурниці -
Казки читати у такому віці?"
А я на те: "Кортить мені", - кажу
І з книжкою дитячою дружу".
Так от, ближче до теми. "Барабашка..." - не що інше, як популярна українська демонологія і "духознавство", викладена зрозумілою для дітей мовою. Звісно, без суттєвих спрощень, а місцями - і неточностей, не обійшлося, проте книга має незаперечний величезний плюс, адже матеріал (текстовий і графічний) подано в такий спосіб, щоб ознайомити й зацікавити, але, водночас, не налякати. Ілюстрації не бозна-які, проте… Развернуть
