4

Як хочеться часом побути самотньою,
у руки взять книгу і келих вина,
втекти від людей, заховатись між сотнями
і пити самотність. Пити до дна.

Спитати у неба, чи холодно зорям,
які в них турботи і як їм політ...
Та інколи думаєш (думаєш з болем):
людина й людина - ворожий то світ.

І знов серед люду, де нелюди люди,
де більше кусають, ще більше гризуть...
І хочеться кави, і знову в нікуди,
де люди (що нелюди) не доженуть.
(с)

Прочитала новелу - і просто найшло)
Цей гімн самотності з присвятою полям, написаний закоханим не у свою дружину чоловіком, по десяти рокам від останнього прочитання багато чого в мені зачепив. Навіть більше, ніж мені хотілося б.

Втекти б в засніжені поля...