4 Крутіше "Твін Піксу"

Читала на одному подиху два дні... Автор майстерно снує сюжет твору, огортаючи тебе тонким мереживом подій, що відбуваються у невеликому, Богом забутому польському містечку Стара Вишня. І ти заплутуєшся у тому павутинні інтриг та вбивств, що хвилею прокочуються містечком, як тільки туди прибуває головний герой - молодий хлопець 27-и років, перспективний юрист, що має згодом стати суддею. Кого насправді він має судити і за що? І чому місто зустрічає його так вороже? Ніч. Мертвий вокзал із зачиненими дверима. Жебрак на пероні з порадою "тікай звідси". Крик. Тіло провідниці, з якою їхав до станції. Намагання врятувати жінку. Дивні відчуття героя, що несе тіло напівживої чи уже мертвої пропровідниці. Він ледве не закохується у цей момент і ловить якийсь еротичнгий кайф  від доторку.  Дивні люди і суцільна темінь у місті, де мешканці вечорами не ходять по вулицях та бояться увімкнути світло....
А далі ти вже не ти, а ніби частина головного героя. Спочатку ти впевнений, що хлопець випадково вийшов на якусь злочинну секту. Іноді тобі здається, що хлопець потрапив у якусь брудну гру - можливо, помста багатенької Валерії,  яку юнак продинамив, а дівчина вирішила у такий вишуканий спосіб помститися: жінки, яких він намагається врятувати від смерті  - вмирають. Чи може донька хазяїна квартири - кривенька качечка Глорія -   снує павутину інтриг навколо квартиранта, щоб привернути його увагу до своєї бридкої подоби?  А іноді починаєш сумніватися в адекватності Георгія: може хлопець божевільний чи переживає якісь напади, а всі події  гра його  хворої уяви? І це тримає тебе в напрузі, спонукає ковковтати сюжет, щоб швидше дійти розв'язки...Але тут такий неочікуваних фінал...Відчуття гіркоти і недокінченості...Ні все має бути не так банально...щось не те...цілковито безглуздя....Але в цьому і полягав задум автора..
Відкрила для себе нового Лиса- майстра інтриги та химерно-психологічної прози.