0 Спойлер Книга, яка зміцнює сім’ї. А також про мораль, злочинність і цінності.

Екранізацію однойменної кінострічки Френсіса Копполи з Аль Пачино та Марлоном Брандо у головних ролях, певно що, бачив кожен свідомий шанувальник сюжетів про гангстерів. Кровопролитні війни кланів, шахрайські махінації та холоднокровність членів мафіозної «родини», яка, наче трясовина, засмоктує кожного, хто шукає вигідної співпраці – такі сюжетні квести пропонує нам фільм про наймогутнішу мафіозну «родину» Нью-Йорка. Двічі він був лауреатом премії «Оскар» (у 1972 і 1974 роках).

А за три роки до того вийшов друком роман, за яким знімали стрічку. Автор книги – письменник, сценарист і журналіст Маріо П’юзо міг бути ким завгодно, але в душі він був тим самим «макаронником», як жартома називають італійців в Америці. За громадянством американець, за походженням італієць, він левову частку творів присвятив культурній спадщині своєї батьківщини.

Багатьох читачів зацікавлює назва роману. Його Маріо П'юзо назвав, зважаючи на свій ще журналістський досвід. Адже термін «Хрещений батько» вперше застосував свідок Джо Валакі під час слухань у справі про організовану злочинність 1963 року.
Варто зазначити, що роман збагатив англійську мову такими словами як консільєрі, Коза Ностра, капорежим та омерта.
Українською мовою роман переклали Олександр Овсюк і Віктор Батюк для журналу «Всесвіт», де його опублікували у 1973-1974 році.
Це історія про одну з гілок сицилійської мафії, що діяла у США в період з 1945 по 1955 роки. Її очолював дон Віто Корлеоне, якого наближені кола називали «Хрещеним». У книзі описуються роки, проведені Віто Корлеоне в Італії та після переїзду до США. З Італії він привіз із собою назву рідного містечка, взявши її як прізвище. Справжнє прізвище дона Віто — Андоліні.
Головною силою очільника «родини» була дружба. Він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди обіцяв свою підтримку тим, хто її потребував. У книзі дуже влучно показано, як ці ж друзі потім рятували його в різних ситуаціях. Взагалі, як для голови злочинного клану, Віто Корлеоне викликає в читача щире захоплення та повагу. Автор не підносить його до рангу святих: Корлеоне злочинць, але зі своїм кодексом моралі.
Віто мав чотирьох дітей: старшого сина - Сантіно, середнього – Фредо, молодшого - Майкла та дочку Конні. Він також вважав своїм сином Тома Хейгена, якого в дитинстві забрав із вулиці у свій дім. Том виконував обов'язки консільєрі, тобто радника дона. Віто Корлеоне був також хрещеним батьком зірки кіно та естради Джонні Фонтано.
Проте, головний герой роману — Майкл. Він прагнув не втручатись у справи батька. Хлопець пішов на фронт усупереч волі дона, обрав дівчину-американку та відмовився від кривавого бізнесу. Однак, батьківське виховання проявило себе в момент, коли треба було відстояти честь родини, захистити життя своїх близьких. Тут Майкл і виходить на перший план.
Окрім клану Корлеоне в Нью-Йорку ведуть справи ще 4 клани: Стаччі, Татталья, Канео та Барціні. Є також клан Бачіччо, який виступав посередником для врегулювання конфліктів між рештою «родин».
Клани перебували під постійним тиском держави та інших «родин». Управління ними мало бути ефективнішим за управління державою. Маріо П'юзо зумів показати не лише людські взаємини у злочинному світі, але й детально описав метаморфозу системи управління кланами залежно від поточних умов. Під час мирного співіснування кожен клан має чітко розгалужену структуру і систему управління з ознаками демократії; під час війни ця система управління трансформується в жорстко централізовану, близьку до авторитаризму.
Дивує те, як у книзі про мафію Маріо П'юзо показує важливість загальнолюдських цінностей: сім’ї та дружби, любові та вірності. У світі, де існує зло, зрада, тільки родина та друзі – те, за що варто триматися.
Зрадників ніколи не можна пробачати, а ворогам іноді треба робити вигідні пропозиції, щоб згодом нанести удар.
Так, «Хрещений батько» - це роман, який по-своєму пояснює читачеві головні цінності для людини у світі незалежно від того, яку справу вона для себе обирає. Ця книга про те, що сім’я – це осередок довіри, любові та підтримки, про те, що справжні друзі пізнаються в поліцейському відділку та про те, що гральний бізнес цивілізованіший за торгівлю наркотиками, бо перше відбирає в людей гроші, а друге – життя. Й у такий неформальний спосіб письменник-«макаронник» пояснив ці цінності краще, ніж автор будь-якого лицарського чи революційного роману.