3 Сповідь німфоманки

Провокативна книга про заборонене… Книга, яка повинна йти під грифом 18+. Історія дівчинки з неконсервативними поглядами та з консервативної родини. Революція в собі, виклик соціуму. Шлях до слави чи до засудження… Кому що.

«Святе» порно. І хоч в назві книги «святе» не взято в лапки, але я собі це дозволив. Тому що ці два слова апріорі не можуть стояти один біля одного. Та й взагалі до всього написаного слово «святе» не має ніякого значення. Тут нічого святого й близько немає.

Це історія провінційної дівчинки, яка народилась ще за радянських часів. Ще за тих часів, коли «сексу не було»… Коли інформація ще не була в такому вільному доступі. Дівчинка народилась явно не в той час. Або буде точніше сказати – не там… Не в тій родині, не в тій країні. Бо вона завжди йшла проти течії. Але, як на мене, це не той напрямок, яким саме треба йти. Є багато напрямків самореалізації, при яких тебе називатимуть успішною людиною і тебе ставитимуть у приклад. Порно???? Не той приклад.
Це історія про роботу. Але робота специфічна. Нам завжди наголошують – робота повинна приносити задоволення. Судячи із способу життя даної героїні – вона саме цим гаслом і керується. От тільки я дуже сумніваюсь що так воно завжди і є. Здавалося б, секс – це і є задоволення. Займаючись сексом – отримуєш задоволення. От тільки є різниця в людях і їхньому сприйнятті. Для кого секс з коханою людиною дійсно приносить задоволення і, в подальшому, продовження роду, зміцнення сім’ї, збільшення генофонду, і т.д і т.п. А для інших то є просто механічні дії, про яких говорять – в одному місці шило, чи десь чешеться… В яких - болячка. По-іншому я це не назву. Я консервативна людина і дивлюсь на це саме так. Який приклад подає ця героїня? Слідуйте своїй мрії??? Не знаю чи так це почують. Я почув це як, порно – це нічого страшного, дійте, пробуйте! Ця книга не несе ніякої повчальної думки. Чому не пишуть про роботу столяра, слюсаря, тракториста, чи ще якоїсь професії? Чому не пропагують ті професії? Чому пишуть про порно? Бо воно вже всюди. Бо воно вже всюди і воно заборонене. Це гра на цінностях. На цінностях, яких в героїні немає. Чи варто про таке говорити? Як на мене – не варто.

Я відкладав написання рецензії, і добре що написав не зразу після прочитаного. Бо встався цікавий момент. Я сам із провінційного містечка де всі всіх знають. І от на днях все місто дізнається про таку саму «героїню». Ця новина набула неабиякого розголосу. В результаті – мати «зірки» в лікарні з нападом. Чи це той приклад, на який треба рівнятись? Що керувало «нашою героїнею»? ГРОШІ! Вона, бачте, хоче відкрити власний бізнес і треба трохи підзаробитись. Схожа історія - теж подалась в Європу. І, судячи з кастингу, на якому вона побувала – «важкі, дітки, заробітки»! Гадаю в наше містечко вона вже не повернеться, бо її просто підняли на сміх. Скільки опитаних – ні від кого я не почув схвалення. Слідувати мрії? Слідуйте… Але є різні шляхи досягнення. І, як то кажуть, «не плюй у криницю – знадобиться води напиться».

Книга багато про що і в той же час – ні про що… Засуджувати чи захищати - кожен вирішує сам.
Не велика за розміром, читається легко і швидко. Має кілька ілюстрацій.
Перечитувати не буду і в бібліотеці не залишу.
Кожному своє…