Наведені у книзі роздуми та аналіз, безсумнівно, заслуговують на увагу. Але цей аналіз явно не повний.

У своєму творі автор майже повністю залишає поза увагою роль РФ у війні. В книзі майже не йдеться про антиукраїнську пропаганду та відверту брехню, участь як окремих громадян РФ у терористичних загонах, так і цілих військових підрозділів у конфлікті, постачання зброї т. зв. “ополченцям”. Без участі РФ заворушеня на Донбасі закінчилися б ще навесні або влітку так само, як закінчилися виступи любителів “русского міра” в Одесі. Також автор нічого не пише і про об’єктивні історичні розбіжності між Україною та РФ, які не в останню чергу спричинили агресію останньої. Натомість все зводиться лише до геополітичного протистояння США і Росії, де Україна виступає не більш ніж полем битви.

Також не може не викликати посмішку відверта єресь про “нацистів”. Хоча це цілком можна очікувати від шанувальника творів бородатого жида: якщо певна група націоналістів трактує націю не як набрід випадкових осіб, а як, в першу чергу, етнічну спільноту, то такі неодмінно отримають від нього ярлик нациста.

Підводячи підсумки, можна сказати, що у своєму аналізі автор не вийшов і за рамки голого матеріалізму, а також те, що в поле зору цього аналізу не потрапив найбільш вагомий фактор, який вплинув на дані події. А тому можна констатувати, що поставлені при написанні книги задачі виконані не були.