5 Мудрий співрозмовник. Ліки,які допомогли.

Є книги, які нас захоплюють,розважають,веселять. А є такі, що примушують задуматись. Це, як розмова з людиною, яка набагато мудріша і досвідченіша,ніж ти сам. Де,кожне ії слово зважене і влучне й має свою вагу. Нічого зайвого, тільки сенс. В цих книжках кожна думка викликає відгук в нашій душі і свідомості, не зважаючи з тим згоден ти з автором чи ні. Він стає нашим співрозмовником на весь час читання його твору. Саме такою видалася для мене книга Ірвіна Ялома "Шопенгауер як ліки". Цікавим виявилось все : невимушена розповідь про життя і становлення Шопенгауера як філософа, робота в психотерапевтичній групі , роздуми про людські стосунки, про буття, свідомість, смерть , як неможливість майбутніх можливостей. Такі книги викликають глибокі роздуми. Зважаючи на те, що читала ії в період вимушеного карантину, окреме дякую автору за можливість поміркувати. Особливе задоволення викликали спільні думки і почуття, які знаходила на сторінках книги. Згодна з тим, що в човні під назвою життя, люди повинні підтримувати й допомогати один одному. Суворий реалізм Шопенгауера звісно не оптимістичний, він без зайвого словесного лушпиння. Без романтики й рожевих окулярів. Він готує до життя в суспільстві і нібито попереджує про хиби, з якими прийдеться зіткнутись. "Не кажи другові того, чого не мав би дізнатись ворог" - застерігає. Зрозуміло, він далекий від християнських цінностей, це його твердження. Але можна погодитись з тим, що страждаємо ми від вчинків і дій свого близького оточення. Чи не так? З Шопенгауером можна погоджуватись,сперечатись,навіть осуджувати,але й дякувати за запрошення мислити.
Чому така назва твору? Ліки зазвичай солодкими не бувають,але позбавляють от болю. Скільки не тороч собі :"Як все прекрасно!",але треба переступити поріг, де чекають різноманітні несподіванки :образи, насильство,бруд - з одного боку, радість, любов,задоволення-з іншого. "Що ви почуваєте зараз?"- запитує ведучій.

Источник