4

Станом на кінець 18-го століття – період, з якого Вишлєнкова починає своє дослідження візуальних презентацій «русского народа» – російська імперія виглядала як аморфне, слабовивчене і малозрозуміле для еліти утворення. Не стільки єдина держава на кшталт Франції, скільки зібрана випадковим чином територія, де хтось живе. Імперіотворчі зусилля, розпочаті ще Петром, здається, так і не змогли через 100 років усунути головну проблему Росії – існування правлячого класу і народу у двох паралельних, майже не пов'язаних реальностях. Втім, приклад західних країн спонукав еліту на пошуки гідного місця для Росії в світовій цивілізації. Бажання побачити невидиме – «русский народ», пізнати невідоме – славетне російське минуле, намагання врешті-решт зрозуміти, ким же вони керують, хто там, унизу піраміди, очевидно, і спонукало еліту на етнографічні дослідження, з буму яких наприкінці 18-го ст. і починає своє дослідження Вишлєнкова.

Дослідження Вишенкової загалом виглядає дещо вузькуватим за часом і темою, а сама авторка часом зловживає культурологічними термінами, і тому її текст місцями недоречно рясніє словами типу «соціальна конвенція» і «метатекст», але загалом свій шматочок у загальну історичну картину книжка внесла. кому цікаво – розгорнутіше тут

бкврм