Больше рецензий

27 сентября 2020 г. 16:52

929

4 Піти по-англійськи

Певно, ви чули цю фразу. І точно знаєте, що вона означає. Себто піти, не попрощавшись. Тааак, стоп. Але ж англійці відомі тим, що прощаються ледь не вічність. Перекидаються словами: «ее,ну бувай», «здзвонимось», «побачимось», «до зустрічі», махають рукою декілька разів, жестикулюють. Не можуть ніяк розпрощатись, обом співрозмовникам стає дуже не зручно. Все це стереотипи, які нав'язані англійцям упродовж не однієї сотні років (якщо що, то фразу «піти по-англійськи» придумали французи). І таких прикладів вистачає. Щоб розвіяти все це неподобство, зруйнувати кліше, варто прочитати цю книгу. Бо, як виявляється, англійці дуже своєрідна нація, в якої нам є чому повчитись. Як мінімум – цікаво поспостерігати за ними.

Що ж таке англійськість? Це не просто ознаки певної нації, об’єднаної звичаями й територією, це світогляд, етнос, набір неписаних поведінкових правил. Кейт Фокс – антропологиня, по сумісництву авторка книги, допомагає в цьому розібратись детально, заглибитись в культуру, поведінку, особливості англійців. Хоч текст не маленький, однак написаний легко, структуровано, а ще з гумором (ну це дуже по-англійськи).

Авторка крок за кроком аналізує поведінку англійців, зокрема чимало неписаних правил. Про них ніхто прямо не говорить, але всі про них знають. І дотримуються. Від банальних й щоденних розмов до зовнішнього вигляду, від гумору до ритуалів посвяти, від правил поведінки й їжі, до правил флірту й сексу. Проаналізовано чи не кожну деталь, яка видає істинних англійців у суспільстві, відображає їхню ментальність. Ну і, звісно ж, класовий поділ. Я була здивована, як сильно англійці (хоч і приховано, не визнаючи цього в голос) ділять свою ж націю на класи. Мова, одяг, інтер’єр будинку, дозвілля – щось з цього обов’язково вказуватиме на належність до якогось класу, а скоріше й всі згадані речі відразу.

«Спостерігаючи за англійцями» - екскурс у найпотаємніші куточки англійських домівок з маленькими садиками, це вічні розмови про погоду та довгі прощання, це гумор у бідь-якій ситуації, самознецінення й правила невидимої черги, це ґречність, впорядкованість та особистий простір. Тепер розумію, що я в душі трішечки англійка.