5 Диявол - це напевно я. І ніхто інший.

Розмови з котами, дружба між демоном та анлелом і фемінізм. А ще Львів та відьми. І можливо брехня.

Я не мала уявлення, про що ця книга, що в ній особливого і взагалі що воно таке.
Це розвіялось тієї ж секунди, коли я взяла цю мініатюрну книгу з красивим шрифтом в свої руки. Поки я особисто не побачила цю красу. Це було приємно. Душевно в особливості.

Кого ж ми маємо? Гарного хлопця з не менш гарним очима - ой, це про Корнія. Милого, розумного і дуже закритого до нових друзів - Ярему. Демона, а за сумісництвом паскудника - Сітрі. Милу даму серця Корнія, яка нічого з вище названого не змогла реалізувати - Йордану.

Почну маленьку історію з того, що стало переломним моментом в житті Корнія та його найкращого друга.
"До" і "Після" - це смерть пана Твардовського, дядька Корнія. Заможний і доволі уже в літах чолов'яга, який одразу сказав, що маєток по спадщині Корніїв. Це очевидно. Так от. Він помирає. Але щось він не доказує племіничкові. Хоча якраз цю частину історію бере на себе великодушний Сітрі, наш демон. А Корній теж непросто студент історичного. А синок самого Люцифера. Цікаво, правда ж?
Ярема непокоється. І ой, як правильно робить.

От і залишилась в нас одна Йордана. А хто вона і що ця пана робить - я не розкажу. Не хочу своєю думкою про неї спаскудити вашу думку. Так от. Улюблений персонаж - це Корній. А так як з ним в пару є Ярема, то і сонечко Ярема.
Ще Сітрі чоткий і дуже підлий, ну як для мене відбирали. Люблю його розповіді і подорожі в 1911 рік. Він би був непоганим вчителем міфології/історії. Ну а що. Демонам ж треба заробляти на буття в цьому світі.

Я в захваті. Ні грама не розчарована. Ні де не провисав сюжет, ну як мені здалось. Все так, як мені подобається. Тонкий гумор, відсилки до різнтх гострих тем і такі улюблені для мене виклики.
Я не ставила стікерів. Ця книга - це один суцільний стікер.
От так.