5

З цієї книжечки у мене почалося знайомство з автором. Тепер у мене вона асоціюється з кружкою чаю, вовняною ковдрою і зимою.
Записи Тараса Прохаська вміщені у книзі , зачіпають дуже різні теми й проблеми, Унікальністю цього щоденника є те, що такі побутові речі як: якість питної води та її вплив на організм, запаси дров на зиму, засоби пересування зимою - перемежовуються з рефлексіями про вдячність Богові) міркуваннями про проблему людського вибору і не обраного тощо.
Етичні питання свободи та вибору це одна з центральних проблем, яку порушує Прохасько у своїй творчості. І вирішує він цю проблему досить своєрідно. Так, в одному зі своїх есеїв автор пише: "можливість вибору, яка вважається найвищим виявом людської свободи, насправді є найбільшою неволею кожної людини. Це пиреченість. "
В його розмірковуваннях про цей аспект людського буття, де кожен з нас «приречений» на вибір, він акцентує увагу в зовсім іншому ключі, а саме: реальність невибраного та її вплив на нас.

Але у проблемі вибору є один аспект, про який майже ніхто не задумується серйозно. Це - питаня невибраного. Те, від чого ми відмовляємося, впливає на нас набагато більше, ніж те, що вибрано. Бо вибране відразу стає реальністю і, значить, отримує часовий вимір. А те, що має час, обов´язково має закінчення... Натомість низка невибраного, гігантський перелік відхилених можливостей... Все це не зреалізоване, а тому нескінченне. Це цвинтар, який завжди з тобою

Він звертає увагу на те, що люди ігнорують зміни природи:

«Не можна перетворювати найтонші зміни пори року в мінливість погоди — стало зимно, стало мокро чи ще якось неприємно.
Ми ж поводимося легковажно.»

Раджу читати і насолоджуватися!