Больше рецензий

Krysty-Krysty

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

24 марта 2023 г. 21:27

232

3.5 "Выжили все до единого"

Фехтование. Битвы. Пытки. Яд. Настоящая любовь. Ненависть. Месть. Великаны. Охотники. Плохие люди. Хорошие люди. Прекраснейшие девушки. Змеи. Пауки. Звери всех видов и представлений. Боль. Смерть. Смельчаки. Трусы. Силачи. Погони. Побег. Ложь. Правда. Страсть. Чудо.
Уильям Голдман. "Принцесса-невеста".

Книга лилась сладким бальзамом на мою иссохшую, изжаждавшуюся душу. Я вижу все ее недостатки (высокий градус алкоголя и заоблачное содержание сахара, кроме повторов, наивнейшей нереальности событий, сюжетных нестыковок и бедной речи). Но вместо того, чтобы страдать от них, я ими наслаждаюсь. Я долго допытывала себя: почему? Почему?!. ПОЧЕМУ??! Придется самой себе ответить.

Это просто замечательная, волшебная книга, ведь в ней показано, что добро побеждает зло, она учит верности, дружбе, открывает красоту мира... и пользу физических упражнений.

Бразилия, Африка, водопады, джунгли, горы, тайные пещеры с зеркальными озерами, слоны, змеи, ядовитые пауки, звери всех видов и представлений, правильные парни, отважные женщины, красивые мужчины и прекрасные девушки, загадочные племена Амазонии, коварные злодеи, жадные и хитрые, а также тупые и жестокие, шифровки, шантаж, хакерские взломы, поединки и групповые бои, отступление, прикрытие, отчаянное спасение, прыжки с парашютом, прыжки с нераскрывшимся парашютом, парные прыжки с парашютом, прыжки с парашютом с авиалайнера и с водопада, тюрьма, допрос, счастливый побег, нежные признания, острые шутки, потерянное золото рейха, биологическое оружие, автоматическое оружие, радиационное оружие, беспощадный острейший клинок.

Под крепким градусом кажется, что ты можешь всё. Можно организовать бескровную революцию и посадить в тюрьму кровавого диктатора. Можно расшифровать манускрипт Войнича. Можно найти убитого ребенка живым. Можно осчастливить сирот Найроби и нищих Центральной Африки. Можно даже выдержать искушение русской красоткой и сохранить верность потерянной жене. Можно прыгнуть в море, полное акул, чтобы спасти окровавленную девчонку (привет, Голдман, но практически каждая страница Беара Гриллса шлет привет Голдману). Можно за пару недель найти лекарство и остановить ужасную смертельную эпидемию, которая уже начала распространяться. Можно излечиться на последней стадии от этого страшного вируса... Можно вернуть потерянную семью...

Каждая победа этой книги что-то во мне выпрямляла и залечивала. Во всяком случае обезболивала. "Выжили все до единого". Это как счастья всем даром, и чтобы никто не ушел обиженным...

Это ядовитая, отвратительная, жестокая книга. Как крепкий алкоголь в большой дозе, а затем жесточайшее похмелье. Она дает иллюзию власти над смертью. Иллюзию всесильности добра.

Страшная книга дает иллюзию, что добро побеждает зло, что можно организовать чистую и справедливую революцию, наказав диктатора и не поссорившись с единомышленниками, можно отказаться от величайших знаний ради мнимого спасения одного заложника (после убийства на твоих глазах пяти не хуже). Иллюзия, что можно успеть к другу в последнюю минуту. Спасти слоненка. Очистить от радиационной заразы джунгли. Победить банду браконьеров и разорвать криминальную цепочку, ведущую на самый верх (ох уж эта сладкая грёза - безнаказанно ворваться к убийцам слонов и просто расстрелять их всех в упор или исподтишка - опьяняющее удовольствие). Вы можете остановить вовремя смертельный вирус, вы можете выжить в трущобах, быть погребенным заживо и сбежать с закрытого охраняемого острова. И ребенок, расстрелянный у вас на глазах, поднимается и смеется над бывшей раной. Льется, льется клюквенный сок... Все раны залечены, психика не дает сбоев, болезни не имеют последствий.

Сладкий яд "все выжили". Налейте мне еще. Меня не волнует похмелье. Во всяком случае в эту минуту. Налейте мне еще прямо сейчас. Вот этого - "выжили все до единого".
__________________________
__________________________
Па-беларуску...

Тут...

Фехтаванне. Бітва. Катаванне. Сапраўднае каханне. Нянавісць. Помста. Волаты. Паляўнічыя. Нядобрыя людзі. Добрыя людзі. Найпрыгажэйшыя паненкі. Змеі. Павукі. Звяругі любых відаў і ўяўленняў. Боль. Смерць. Адважныя людзі. Баязліўцы. Асілкі. Пагоні. Уцёкі. Мана. Праўда. Жарсць. Цуды.
Уільям Голдман. "Прынцэса-нявеста".

Кніга лілася салодкім бальзамам на маю ссохлую, ссмяглую душу. Я бачу ўсе яе недахопы (высокі градус алкаголю і захмарнае ўтрыманне цукру). Але замест таго, каб пакутаваць, насалоджваюся імі. Я доўга даймала сама сябе пытаннямі чаму? чаму?! Чаму?.. ЧАМУ??! Давядзецца ўсё ж самой сабе адказаць.

Гэта проста цудоўная кніга, яна паказвае, як дабро перамагае зло, вучыць вернасці, сяброўству, дэманструе прыгажосць свету і карысць фізічных практыкаванняў.

Бразілія, Афрыка, вадаспады, джунглі, горы, таемныя пячоры з азёрамі-люстэркамі, сланы, змеі, атрутныя павукі, звяругі любых відаў і ўяўленняў, правільныя хлопцы, адважныя жанчыны, прыгожыя хлопцы і прыгожыя дзяўчаты, таямнічыя плямёны Амазонкі, падступныя нягоднікі, хцівыя і хітрыя, тупыя і ліхія, шыфроўкі, хакерскія ўзломы, двубоі і групавыя баі, адступленне, прыкрыццё, адчайнае выратаванне, скачкі з парашутаў, скачкі з нераскрытым парашутам, скачкі без парашутаў, скачкі з парашутам з пасажырскага лайнеру і з вадаспаду, зняволенне, допыты, шчаслівы ўцёкі, пяшчотныя прызнанні, вострыя жарты, згубленае золата рэйху, біялагічная зброя, аўтаматычная зброя, радыяцыйная зброя, бязлітаснае навостранае лязо.

Можна зладзіць амаль бяскроўную рэвалюцыю і пасадзіць у вязніцу крывавага дыктатара. Можна расшыфраваць "Манускрыпт Войніча". Можна знайсці забітае дзіцятка жывым. Можна ашчаслівіць сіротаў Найробі і жабракоў Цэнтральнай Афрыкі. Можна скочыць у поўнае акулаў мора, каб выратаваць скрываўленую дзяўчыну (Голдман, табе прывітанне, але прывітанне табе шле бадай кожная старонка Беара Грылса). Можна спыніць жудасную смяротную эпідэмію, якая пачала распаўсюджвацца. Можна выжыць пасля палону. Можна вярнуць страчаных родных.

Кожная перамога гэтай кнігі нешта выпрамляла і залагоджвала ўва мне. "Выжили все до единого". Гэта як шчасця ўсім дарам, і каб ніхто не сышоў пакрыўджаны...

Гэта атрутная, гідкая кніга. Як цяжкі алкаголь у цяжкой дозе і потым жорсткае пахмелле. Яна паказвае, што ўсе мы, кожны з нас, унукі гвалтаўнікоў і забойцаў так ці інакш і адначасова. Мы нашчадкі тых, хто выжыў. Мы падхопліваем недаробкі дзядоў, дамаўляемся са злом, дабіваем зло і застаемся забойцамі.

Страшная кніга дае ілюзію, што дабро перамагае зло, што можна зладзіць чыстую і справядлівую рэвалюцыю, пакараўшы дыктатара і не перагрызшыся з аднадумцамі, можна адмовіцца ад найвялікшай спакусы дзеля ўяўнага ратавання аднаго закладніка (пасля забойства на тваіх вачах пяцёх не горшых). Ілюзія, што можна паспець у апошнюю хвіліну. І застрэленае на тваіх вачах дзіця падымаецца і смяецца з былой раны. Усё раны залечваюцца, псіхіка не хібіць, хваробы не маюць наступстваў. Можна разграміць банду браканьераў і перарваць злачынных ланцуг, што вядзе на самыя вярхі (о, гэтая спакуслівая магчымасць беспакарана ўварвацца да забойцаў сланоў і проста расстраляць усіх ва ўпор і цішком - п'янкая, п'янкая асалода). Можна спыніць смяротны вірус, можна выжыць у трушчобах, быць пахаваным жывым і ўцячы з закрытага ахоўнага вострава.

Салодкая атрута "ўсе выжылі". Наліце мне яшчэ. Мяне не клапоціць пахмелле. Наліце мне яшчэ зараз жа. Вось гэтага - "Выжили все до единого".