4 "Мартін Іден" приправлений Б-52

Перш за все хочеться відзначити, що даний роман це не просто біографія в обличчі головного героя - Мирослава Шефера, це світ, який ми бачимо його очима з дитинства й до зрілості, це фактори і чинники формування його як особистості, це гіркий чи солодкий досвід, це оточуючий світ, це все, що робить тебе таким, який ти є. А сам автор, Анаталій Дністровий, іронічно називає період, в який описуються дані події - "Наша Веймарська республіка, коли незрозуміло, який буде шлях розвитку країни".

Перед початком читання, раджу звернути увагу на зміст, який складаєтся із п'яти глав, кожна з якої описує головного героя якоюсь ознакою чи особливістю. Хоча все іде і не у хронологічному порядку (в першій главі ми бачимо головного персонажа, як вже дорослу та успішну людину - аналітик і топ-менеджер іноземного холдингу, людину, яка вже чогось досягла в житті та має певний статус), але це тільки допомагає нам далі розуміти, спочатку бачачи наслідки, а потім - причини (дитинство, юність і спонука формування характеру).

Які чинники ми бачимо?
Театр. Тож, поринаємо в дитинство, а точніше, в яскраву пляму його спогадів - театр. Бачимо не просто любов а пристрасть до театру, спектаклів, і не тільки до гри акторів. Як дитячий мозок відмічає стільки деталей: на оббивку стільців, занавіс, пиріжки з буфету від тітки Ані. Це був окремий світ для нього. Як і окремим, не менш важливим, світом було читання. Все це стало підставою для майбутнього бути тим, ким він жадав бути - письменником-драматургом.
Батьки-діти. Ключовою основою формування його індивідуальності стають відносини з матір'ю - кнут, а точніше гіперопіка. І чим старше Мирослав ставав, тим більше йому доводилося брехати, бо контрль та втручання в особистий простір просто його поглинав з головою, й у думки. Пряник - тітка Іра, яка до безтями любила хлопчика і завжди підримувала.
Кохання. Чи то скороминуще, чи використання жінок як муз для написання п'єс, чи справжнє? "Кропоткіна - великий невідомий світ, і Мирослав мріє стати його аборигеном." Інше залишу без подробиць, адже "любовні" лінії ромау, наче синусоїда.
Ну і славнозвісна, але безческа криза середнього віку, коли все або нічого.

"Пиріжки пиріжками, але Мирослав відчуває навколо страшну пустелю, від якої хочеться втекти якнайдалі."

Непокоєнння тим, що навесь світ, подіх та людей дивиться лише як на творчий матеріал.

"Будь-який, навіть дрібний факт чужого життя, просту й невинну історію він сприймає в парадигмі художнього твору, і його більше цікавить не саме життя, а те, що цьому "творові" бракує — фабули, розв’язки, драматургії, ексклюзивності, дії, конфлікту, яскравої інтер’єрної частини."

В підсумку, ми бачимо складного, суперечливого, успішного та талановитого персонажа, але зовсім нереалізованого з точки зору незбуваних мрій та сподівань., але не без жаги до їх втілення. І вся ця історія пікантно приправлена повсякденним життям з алкоголем і модним Б-52, гулянками, нічним життям, закоханістю, роботою, письменством і невідворотним відкритим фіналом.

Я отримала задоволення від читання, від пережитих емоцій, від змоги зануритись у ту чи іншу атмосферу, у вир подій, в приватні думки, кропіткі деталі настільки відбиваються в процесі читання, що відруваєш присмак кави, аромат алкоголю, прілого повітря, звуки шумного міста або кромешної тиші. Однозначно раджу до читання.

Источник