4

Це моє перше знайомство з творчістю автора, і мій відгук буде  поділений на три частини: ставлення до героїв, стиль написання та сам сюжет.

Почну з стилю написання - мова автора вражає своєю прекрасністю, він чудово описує персонажів та передає атмосферу подій. Описи природи, які передають настрій , як і самої книги так і персонажів або дух саме тих подій, які з ними відбуваються.

Щодо героїв, вони викликали в мене різні емоції. Дженні, яку представляють як сильну жінку, залишає враження, що їй не вистачає власного "голосу" та наполегливості в різних ситуаціях. Чоловічі персонажі, такі як батько Грехардт, Сенатор Брендер та Ластер Кейн, виявилися неприємними чи навіть непорозумілими в різних аспектах своєї поведінки. Сенатор  використав Дженні, коли вона була в тяжкому моральному стані, незважаючи на те, що він допоміг їй в скрутній ситуації все одно його вчинок був поганий, хоча я думаю, що він і доружився з нею, якщо б не тяжка хвороба і наспуні події. Ластер  здався мені слабкою людиною, яка настільки прагнула грошей і визнання, що відмовився від єдиної жінки, яка його любила. Насправді, це приклад алочної особистості , якій було завжди мало і навіть оті 10 тисяч доходів на рік і додаток ще 15 від інвестицій йому було мало, на жаль. Хоча в кінці його жадоба його згубила, але на мою думку він міг би відстояти своє кохання і перед батьком, і перед суспільством, але йому було зручно і так

Сюжет книги залишив мене з сумним присмаком. Автор перлинає Дженні всілякими трагедіями, що робить читання важким і приносить відчуття несправедливості.
Загалом,  мені сподобалась книга, але вона залишила після себе присмак суму і того, що життя може бути отак несправидливим для таких добрих і світлих людей.