4

Книга йшла досить довго та важко, на відміну від "Галі" та "Марусі"))

Дуже забагато всього намішано. Здається, автор хотіла намішати увесь можливий "бруд" усього світу в однієї книзі, та їй це блискуче вдалося.

Так, звичайно, це життя. Люди зраджують один одного. Досить часто їхня поведінка являє собою повне протиріччя нашим цінностям. Нам доводиться миритися з цим, хочемо ми цього чи ні.

Здавалось, що герої люблять один одного, але у кожного з них любов якась дуже специфічна - замість того, щоб приносити щастя один одному, вони тільки роблять боляче та страждають.

Так, у житті так само. Але чому люди не можуть просто жити ? Чому ми постійно приносимо друг другу біль ? Чи ми усі мазохісти ?

Ліда, як "недолюблена" дитина, навіть будучи сформованою вже особистістю, продовжує намагатися заслужити любов матері. Усі її зусилля направлені на це, замість того, щоб будувати своє життя.

Стас, усю першу частину оповідання, здавався самозакоханим аб'юзером.

Іветта настільки нав'язливо опікає Платона, що більше її нічого не цікавить. Уся планета крутиться навколо нього.

Читаючі подібні твори розумієш, що за все своє існування люди так і не зрозуміли, що таке любов. Та чи зрозуміємо колись ?

Книга зовсім не життєстверджуюча.