2

Одразу помітно, що книгу писала людина, яка заглиблюється в розуміння світу і людської душі. У неї і світ, і кожна окрема людина - це особистість. Зі своєю складною долею, поламаною психікою, зі своїми історіями і прагненнями. Щодо психіки, то в "Правік та інші часи" не один персонаж виступає як божевільний. При цьому авторка змальовує це божевілля з середини.
Цей твір скидається на "Сто років самотності" Маркеса, оскільки Токарчук описує життя не одного покоління. Мені подобається, як лаконічно вона це робить. Композиційно книга вибудована чудово. Одна конкретна історія в одному невеличкому розділі. Потім усі ці розділи, деколи не дуже між собою пов'язані, переплітаються в моноліт життя одного селища, котре носить назву Правік. Історія цього місця - це долі його мешканців врешті-решт.
За настроєм "Правік та інші часи" не можна назвати райдужним і оптимістичним. Навпаки, все досить реалістично, навіть до відчуття безнадії. Адже життя героїв тече, і всі вони надіються на краще, але минають роки, і мрії лишаються в минулому, життя стікає, як пісок у годиннику. Тут захоплено період Другої Світової. Чиї б війська не приходили на територію Правіку, а мирні жителі завжди страждають.
Тож книга цікава і досить динамічна. Проте її мінус, як на мене, в безвиході описаних життів.