3

Суцільне розчарування.
Така розрекламована книга, а наповнення, м'яко кажучи, слабеньке.
Три роки із життя варшавських учнів.
Система польської освіти відрізняється від нашої традиційної, тому цікаво було читати про всі ті відмінності. Але, на жаль, на цьому увагу не акцентували і детально порівняти не вийшло. Що запам'яталося : по перше те, що значне місце займають заняття з релігії; по друге діти, які мають дислексію або дисграфію приносять довідки і робота з ними проводиться по іншому.
Про школу дуже мало, вона стала просто ареною для стосунків у дусі "санта барбари". Протягом трьох років учні з'ясовують хто кому подобається, хто з ким буде гуляти, хто як сказав і як глянув і таке інше в тому ж дусі.
Не сподобалося те, що герої майже не розвиваються, пройшло три роки, а вони залишилися такими ж як і в тринадцять років. Немає відчуття, що вони дорослішають. Із справжніх проблем хіба два епізоди, перший коли Каська опинилась у лікарні і другий теж пов'язаний зі здоров'ям Міхалової мами. Інколи ще, щоправда, згадують про гроші, про їх відсутність або неналежну кількість. Є ще правда мікроепізод, коли Міхал спробував пива. Коротше кажучи, не діти, а просто янголята.
Пані Барбара Чайка - це реально існуюча вчителька. Але знову ж, нічого особливого, просто звичайна, нормальна вчителька, в міру сувора та в міру розважлива. Та й з'являється вона дуже рідко.
Ніяких особливо цікавих подій чи драматичних, яскравих моментів немає, все тихо, спокійно, аж занадто просто. До речі і побудова речень тут також проста, без ускладнень - хтось щось зробив, потім діалоги.
Дивно, але фанати книги навіть заснували фан клуб.