3

Той випадок, коли анотація спонукає до прочитання, але значно завищує очікування, які в результаті не виправдовуються. Не те, щоб книга була погана. Вона просто не така, якою її собі передчуваєш. Тепер я розумію, чому відгуки про неї начебто й хороші, проте оцінка переважно «середня».

«Акупунктуру міста» я швидше хотіла побачити як такий-собі посібник з універсальними ідеями щодо розумної розбудови міст, з якимись лайфгаками на зразок: «Щоб місто було затишнішим та комфортнішим, у ньому має бути: 1, 2, 5, 10…», і вже інтерпретуйте собі, як хочете. Звісно, кілька прикладів вдалої «акупунктури» тут є, одна вони настільки унікальні і органічні тільки з тим містом, якого стосуються, що використовувати це в будь-якому іншому буде виглядати недолугим мавпуванням.

Як на мене, в Жайме Лернера вийшла, перш за все, книга-тревелог (хоч і не написана, як тревелог), книга-путівник, книга-ексурсія багатьма красивими містами світу: великими і маленькими, визначними і не дуже, древніми чи молодими. Кожне він описує з любов’ю і підкреслює якісь особливі характерні риси цих міст, їх «родзинки». Так, гучну Барселону неможливо уявити собі без вуличних музикантів, як і маленьку «французьку Венецію» – місто Ансі – без його каналів, а окремі квартали Нью-Йорка – без цілодобових корейських магазинчиків з делікатесами. Всі ці «родзинки» і є окремими «голками» своєрідної акупунктури, яка виліковує місто від сірості, буденності та банальності.