Заздрість! Фіолетова в рожеву цяточку.

Коли я розгортаю такі книжки, як ця - на мене нападає заздрість. Це почуття настільки сильне, що я часом маю навіть сісти - мені аж в голові паморочиться.
І я нічого не можу з цим зробити.
Чому в мене в дитинстві не було такої книжки?! Я миттєво уявляю, як років у 5 чи 6 я сиділа б у вітальні ( на килимі під люстрою), батьки дивилися б щось по телевізору, а я читала б цю - ось цю! - книжку... і була б щасливою.
І єдине, що я можу зробити тепер - це купити цю книжку. І просидіти з нею вечір або й два - вже у власній вітальні. А потім подарувати її в родину, де є малі книголюби, але з огляду на фінанси, дорогі книжки купують не часто. Я ділюся з ними тією радістю, що мене обминула. Так я закриваю гештальт. До наступного разу. Бо потім виходить щось нове, феєричне й неймовірне, що точно б сподобалося мені, коли я була маленькою читачкою... і заздрість повертається.