Тоді це не вважалося за красу.

Історія з лисиною вчителя в шкільні роки була з неприємними наслідками.
Сидіти за першою партою разом з дівчиною- дуже вигідна локація. Вчителя "пасли гальорку", а ми в цей час читали художні книги чи займалися іншими справами.
Якось я підняв голову, коли наш виладач з креслення щось писав у журналі. На його лисині були зачісані довгі пасма збоку та закріплені жіночими шпильками ( чи не знаю, як це називається). Ледь стримуючи сміх, штовхнув сусідку. Вона досить голосно засміялася, почала рахувати ці пристосування. Нажаль, вчитель почув наші глузування, почав ставити низькі оцінки.
Тоді ми попросили вчительського улюбленця зробити для нас креслення. І коли почули, що оцінки знов низькі; запитали причину.
Почалися порівняння... з роботою улюбленця. А той визнав, що все сам накреслив.
P/S. Чи не буде мститися мені за це природа, зробивши на старість років лисим?