Теплі історії до життя

Ви коли-небудь зустрічали у житті цю усміхнену світлу жінку. Вона ніби цілком створена з сонячного світла, веселкової невимушенності, янгельського сяйва душі. Дивишся на Надійку і розумієш, що тільки така людина могла створити ті дві чудові книги, які декоми виручають мене у скрутну годину. Для мене Теплі історії стали не тільки зігрівающими душу простими історіями, про простих людей, прості дива, але й скарбничкою, повною ідей для продовження власного творчого шляху у той час, коли мої ідеї були вичерпані. Одного разу Надійка Гербіш приїздила до нашого міста з презентацією тоді ще нової книги Теплі історії до шоколаду, яка, власне кажучи одразу ж посіла одну з перших сходинок топ-20 книгарні Є. Тримаючи в обіймах зачитану попередню частину я насолоджувалася невимушеною презентаціею, подібної до якої не робив ще не один автор. Люди розповідали свої теплі історії з життя, і Надійка посміхалась, вела цікаву дискусію з кожним з них. В мене не було історії, яка б вартувала публіки, однак мені було що сказати Надійці. Я досить сором'язлива людина у спілкуванні з незнайомими людьми, тому коли черга за автографом дійшла до мене, я простягнула тремтячими руками цій сонячній жінці обидві книги її авторства. Сердце несамовито калатало. "Дуже гарна зачіска," - посміхаюшись сказала Надійка. Я подякувала, а потім тремтячим голосом висловила свою подяку та розказала про те, як її книги мене надихають та як допомогають у моїй творчості. Це все виглядало так смішно та безглуздо, та я навіть не памятаю, що Надійка мені відповіла на це. Однак я у будь-який час можу відкрити першу сторінку Теплих історій до кави на прочитати написане її косим почерком: "Каті від Надійки. Натхнення та сміливості!"