Рецензии на книги — Жанна Слонёвска

Чудовий роман від польської письменниці з українським корінням. Жанна Слоньовська раніше мешкала у Львові, а на даний час живе і пише в Кракові. Саме про рідний для письменниці Львів цей роман.

В центрі роману долі чотирьох жінок на тлі історичних подій двадцятого століття. Історія Львова в цей період була багата на події. Він то переходив до Польщі, то до Совєтів, то до фашистської Німеччини, то нарешті став українським. Кожна з чотирьох жінок від прабабусі до правнучки пожила в своєму історичному періоді, який лишав сліди на долі кожної із них. Вони такі різні, хоч і пов’язані родинними зв’язками. Мешкали в одній квартирі, просто були сусідами. Якось не було у них спорідненості. Кожна із них не змогла реалізувати себе. Хтось хотів бути художницею, але батьки не дали, хтось хотів бути…

Письменниця безмежно закохана у Львів. На все життя. До скону. Вміє писати про Львів так, як ніхто не писав. Принаймі мені не зустрічались поки тексти про Львів написані так, наче це АВТОБІОГРФІЯ МІСТА і воно живе, дихаюче и любляче.

Але жінок, здається пані Жанна не любить. А може й чоловіків. Не щадить нікого. Або сама така нещасна, не склалося щось у житті наскільки, що вирішила свою тугу вилити на читача, поділитися?.

Смууууток, сірий туман, нещасні жінки...і найгріше немає Сонця у житті. Всі підуть. Тільки вічне місто залишиться, як свідок.

Пронзительная грустная книга. В ней две трагедии: национального масштаба и семейного. Два сценария освобождения и становления: страны и девушки. История жизни женщин четырех поколений. То, что вначале кажется странностью, потом открывается как жизненная трагедия. Как легко матери разрушают жизни своих дочерей. И как легко дочери позволяют это делать. И только правнучка смогла освободиться от семейного трагического сценария.

И все это происходит на фоне исторически важных событий. У каждой женской истории своя эпоха. И каждая с ней тесно связана. И только старшая не пыталась бороться.

Львов. Он чудесен в этой книге. Впрочем, как и в реальности. С какой любовью автор его описывает, в какие закоулки заводит! Этот город пережил разные страны, каждая из которых его меняла и разрушала. Но он…

"У "Домі з вітражем" є багато історії, багато політики і багато любові" - сказала про свою книгу авторка. Але от я готова посперечатися. Багато історії, навіть занадто багато, побачила. Багато потітики - так, було. А от де ж любов ? Її я не побачила зовсім (ну, крім любові авторки до Львова) . Книга розповідає про 4х жінок однієї сім'ї. 4 покоління - прабабця, бабця, донька і внучка. Деякі з них відкрито ненавиділи одна одну (будучи дочкою і матір'ю, на хвилиночку), деякі просто жили своїм життям (хоч і коротким), а решта здавалося їх не стосується. Вони любили свою професію, свої політичні уподобання, деяких чоловіків, які проходили через їхнє життя, але ні одна з цих жінок ге любила своє дитя (може просто не вміла любити). Через це, я думаю, всі вони і залишилися нещасливими до кінця…