Евгения Кузнецова — об авторе

Предложить изменения

Хочу до Толіка

Так-так, в якись момент, читаючи Драбину , я зрозуміла, що хочу до Толіка. На місяць, на тиждень, на пару днів, та хоч на день! Хочу туди, в Іспанію, в його двоповерховий будиночок з ангелами і кактусами, в сонячні ранки, в спекотні полудні, туди, де немає спокою ні хвилини, але цей неспокій такий спокійний… без сирен, без вибухів, без цих с**них шахедів і д***аних ракет… І я б з радістю носила гарбузи і дині кілометрами, не для фігури, щоб не думати про все це, що зараз тут відбувається, щоб забутись, хоч на мить. І я би з радістю вислуховувала настанови Григорівни і причитання по її слинявому Вадіку (Валдіс взагалі то, пес), і їла би, не ремствуючи, тонни вареників і оладок, приготованих Толіковою мамою, і, можливо, сперечалася б з Анатолієм…

Цю книгу треба читати літом, сидячи на веранді, та тримаючи чашку кави в руках. Вона просто чудова, історії жінок вплетені в історію тепла та затишку. 

Чесно, це вперше коли мені настільки легко було щось читати. В кінці аж захотілось також мати велику сім’ю, будинок та сад. 

Справді рекомендую