Ольга Кузьменко — об авторе

Предложить изменения

Я такі книги не оцінюю. І чесно,- не знаю, що про них писати. Особливо про цю. Особливо про Кузьму.

Андрій Кузьменко один із тих людей, публічних, до речі, про яких говорять: «Свій в дошку».Так, він свій, був таким, для всіх. Від малого до старого. В селах, містах; прості люди і ті, які більш відомі, - його любили всі. Його голос, зовнішність, неповторима тернопільська говірка, були ніби візитною карткою. А надзвичайна харизматичність все це тільки доповнювала. Я не знала його особисто, але коли він загинув, то було таке враження, ніби втратила дорогу людину. Не знаю, чим насправді є ця книга. Горе матері відчутно. Але, на жаль, без комерції тут не обійшлося. Та не хочу, справді не хочу нічого про це знати. Я хочу думати, що це дань пам'яті хорошій людині, це плач матері за єдиною…

Оценивать такую книгу просто невозможно. Она наполнена материнской болью. Глядя на фотографии маленького Андрея, хочется улыбаться и плакать одновременно. А его сказка про Тарасика, такая простая, понятная, но очень трогательная. Она много говорит о человеке, который ее написал. Я очень уважаю Ольгу Михайловну за то, как она переносит свою огромную потерю, за то, что она говорит с нами. Мы помогаем ей, а она - нам. Ведь нам так не хочется отпускать Кузьму. Он всегда будет с нами в своих песнях, книгах, телепередачах, а теперь и на страницах "Маминой книги". За это спасибо!