Новинки Владимир Георгиевич Диброва

Тарас Шевченко має багато імен (від патетичного Кобзаря до дружнього Ше) й він постійно присутній у нашому повсякденні (від шкільних підручників до трендів у Тік Ток) . Він є однією з найбільш знаних українських постатей у світі, про що ми чули вже не раз.

Що може спонукати нас до читання Шевченка? Може для того, щоби з’ясувати, чому його твори, написані понад 200 років тому, і досі мають такий потужний вплив? Ця книжка дає просту та переконливу відповідь на це питання. Володимир Діброва є перекладачем, літературознавцем та викладачем Гарвардського університету, й викладає українську мову та літературу студентам із усього світу. У цій збірці есеїв він, уникаючи спрощення і тотальної ідеалізації (а також складнопідрядних речень), «перекладає» деякі реалії, контексти та міркує над джерелами поетичного впливу письменника. Ця книжка спрямована на те, аби ви могли поглянути на відомі тексти «свіжим оком», а перечитавши їх, знайшли свого власного Шевченка та краще розуміти себе як українців.

Збірка Володимира Діброви "Переказки" складається з одинадцяти розділів. Кожен із них є коментарем та варіацією на теми відомих казок та інших літературних творів. Серед них є й зразки фольклору, і розповідь із народних уст, і міф, і дума, й оповідання-притча для першокласників, і уривок із Біблії, й навіть один сучасний роман.

Усі ці твори подаються в переказі автора і супроводжуються літературознавчим коментарем, який швидко перетікає у спогади, а тоді - в окрему історію. Такий жанр дозволяє поєднувати національне з індивідуальним, а універсальне - з особистим.

Але перш за все "Переказки" є вдивлянням у казку та її повільним читанням. Там, де йдеться про вічне, не може бути поспіху.

Збірка «Чайні замальовки» складається з дванадцяти оповідань. Усі вони написані від першої особи, але за цим «я» стоять персонажі різного віку, професій та життєвих обставин. Їх об’єднує те, що всі вони – українці, які опинилися в Америці. Зміна перспективи не могла не вплинути на їхню поведінку, погляди й смаки, але певні базові риси й проблеми так і лишилися з ними. Дія більшості оповідань відбувається в Америці та Україні.

У цій збірці представлені оповідання Володимира Діброви, написані у період з 1980 по 2008 роки. Їх об'єднує місце дії - Україна. Тут, як і по всьому світу, люди в трагічних ситуаціях часто поводяться, як комічні персонажі, і навпаки. Такі випадки неможливо вигадати. Звідси й назва - «Правдиві історії».

"Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця ніколи не…

"Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця ніколи не…

Збірка Володимира Діброви «Довкола столу» складається з чотирьох п’єс, написаних у 1990-ті роки. Ці різні за жанром (стенографічний звіт-опера, фарс, комедія, шкільна містерія) та композицією твори є реакцією на глибокі соціальні та політичні зміни минулого десятиліття. Стіл з назви збірки у різних п’єсах має різну конфігурацію та виконує різні функції. У «Двадцять такому-то з’їзді нашої партії» — це трибуна, довкола якої кубляться вожді партії, у «Короткому курсі»—це штаб революції, у «Поетиці застілля»—центр соціального життя сучасної родини, у «Рукавичці»—декорація, яку на наших очах будують актори-хористи. Те, що відбувається в цих п’єсах, можна назвати варіаціями на теми як світової, так і нашої недавньої історії. Бо тут навіть реалії сучасного побуту є промовистими уламками вічних тем та ситуацій.

Випускаючи в світ збірку прози Володимира Діброви "Вибгане", видавництво "Критика" вже вдруге звертається до публікації його творів (перша книжка, "Збіговиська", вийшла 1999 року). До нової книжки письменника ввійшли найвідоміші його твори кінця 80-х - 90-х років минулого століття: роман "Бурдик", повісті "Пентамерон" і "Звіздонавти", цикл оповідань "Пельце", "Пісні Бітлз", "Мукументи", а також нова п'єса "Тягнуть телевізор". Максим Стріха вважає, що "за неформальною класифікацією, Володимир Діброва належить до покоління так званої "андеґраундної альтернативи" 70-х років. Написані в цей час "Пісні Бітлз", "Пельце", "Звіздонавти" та ін. є дошкульною пародією на абсурдність існування "маленької людини" в тоталітарному суспільстві, вправною деконструкцією численних міфів, що обсновували життя "радянської людини". Справжнє життя - і Бурдика, й оповідача - закінчується в добі, що про неї в останньому рядку роману сказано гранично просто: "Та й час же який несприятливий був!". А все, що сталося потому, - то вже з іншої історії інших, нових людей". Післямова Сергія Іванюка.

Книжка "Збіговиська" є своєрідним циклом із чотирьох оповідань, які продовжують деконструкцію "совкової" психології в характерну для прозаїка іронічному стилі. На кожному з них, стверджує в передмові до книжки Максим Стріха, можна ставити фірмовий знак "made by Dibrova": "Пружна, достоту кінематографічна розповідь, блискуче побудовані діалоги, наче мимохіть зронені сюжети, кожен із яких був би вартий окремого розвитку... Безумовно, читач проковтне всі чотири новели на одному подихові - бо ці тексти справді того варті". Володимир Діброва - яскравий представник "андеґраундної альтернативи" 1970 - 1980-х років, що творилася паралельно до радянського офіціозу - у самвидаві.