Рецензии на книги — Юрий Мушкетик

Ой, судьбе не прекословь...

В хате пыль дорожная...
Беднота гутарит вновь,
Что свобода ножиком

Достается тем, кто смел;
Кто за честь и истину,
Может из вражинских тел
Даже крепость выстроить...

Всюду чужаков дворцы
И их церкви мрачные...
Деды плачут и отцы,
Мамки скорбь лишь бачили...

Посполитой Речи рык
Не страшит соколиков!!!
Скоро мы прижмём кадык
Ляхам всем топориком...

За гнёт панство не простим!!!
Перед игом выстоим!!!
В бой Иван нас да Максим
Поведут неистовый!!!

Гнев народный не калач -
В горле встанет коркою...
Польский пусть дрожит палач
Пред ватагой зоркою...

Всех на плаху без суда!!!
Всех в петлю без жалости!!!
Жечь мы будем города!!!
Млад ты или в старости -

Всех под саблю!!! Время нет
Разбирать провинности...
Гнев народный слеп и нем
В плане справедливости...

Много лишних жертв,…

Читачу даної повісті надається можливість прослідкувати за польотом думки творчої особистості – скульптора. Відчути його прагнення та цілі. Спостерігати за його пошуками музи, стимулів, одкровення та творчою і суто людською кризою.

Ряд питань, що турбують головного героя, є питаннями, що хвилюють не лише його та не лише творчих людей. Мабуть більшість переймається ними не менше.

В прізвищі головного героя твору – Долина, є щось символічне.

Пам’ятаємо, як частіше за все, ми відносимось до людей, чиї настанови іншим не підкріплюється власним прикладом. Так, це дратує, пригнічує, викликає іронічні посмішки та різного роду обвинувачення. А якщо наставник щиро вірить у сказане ним й сам прагне цього, йде до цього так швидко, як це можливо для нього? Якщо його слова – не про нього, а про те, як він вважає, що повинно бути, про те, чого він сам лише прагне? А якщо не прагне, однак вірить у сказане ним і щиро бажає цього іншим? То може не будемо поспішати із висновками?

Сенеку молоді люди «судили» через те, що він людина із всіма вадами, як і всі ми. Більше того, його судили не за його вади, а за його чесноти, адже через його мудрість, студенти прийняли його за надлюдину. Вони займали позицію, що «відповідальність великої людини…

Юрий Мушкетик "Останній гетьман" И это тоже история любви - только уже Алексея Разумовского, брата последнего гетмана Войска Запорожского Кирилла Разумовского, и императрицы Елизаветы Петровны. И на Кирилла Разумовского, которому, по идее, и посвящается роман, тоже забили хрен, и рассказали, как Алексей Разумовский трахал Елизавету, как Елизавета трахала Алексея и прочих своих фаворитов, и что оная Елизавета была, в целом, неплохой тёткой, только больно много тратила на шмотки, драгоценности и прочую показуху. Однако же реалии того времени и исторический фон показаны весьма себе неплохо - всё в соответствии с историческими фактами и летописями того времени.

Юрий Мушкетик "Погоня" Вообще повесть рассказывает нам про казака-характерника Семёна Белокобылку, но в то же время она не о нём. В…

Роман Юрия Мушкетика, известного украинского писателя, о деревне 70-80-х годов прошлого века. В центре повествования - председатель колхоза Василь Грек, человек, истинно любящий землю, настоящий хозяин. , принципиальный, неуступчивый и опытный организатор. А дальше уже по известному накатанному сценарию, предписываемому методу "социалистического реализма": борьба между добром и злом в одной из накатанных форм, заканчивающаяся счастливым концом. Несмотря на заезженость сюжета книга читается.