Марина Рыбалко — о писателе

Предложить изменения

Це не книга, а найсправжнісінький скарб . Дуже щира, добра, красива і трішки сумна казка , про кохання, яке здатне примусити одних , змінити свою вогняну натуру, а інші з ним дорослішають . Отож ,жила собі маленька восьмирічна дівчинка , Марійка . І мріяла вона про казку , і про принца чарівного . А якось з друзями побудували вони снігове королівство, вкладаючи у нього свої страхи, надії і бажання, і сталось диво , ожило те королівство. Марічка першою туди пішла, сама без примусу, пішла за руку з королем Вогнем. Вона потрапила в його палац і жила там як його гостя. Вчилася , росла і все тужила за домом . Скоро вона і втекти захотіла ,та тільки від Червоного Короля втекти не так просто, він же в кожному спалаху вогника , в кожній іскорці… Страшно було Марічці, та вона все бігла…

Хтозна з чого й почати, бо емоції досить суперечливі. З одного боку сподобалось, а з іншого - повне несприйняття. Почну з того, що все почалось раптово і зненацька, тобто не минуло й пари сторінок, як Марічка вже опинилася в червоного короля і бабця відправила за нею рятувальників - друзів, що зголосились на допомогу. Інколи такий прийом спрацьовує, але тут, ніби "Пилип з конопель" - без усіляких пояснень і підготовки. А далі було забагато всього різного, але воно не ліпиться до купи, якось не сприймається як єдине ціле. Дуже багато допоміжних героїв, намішано й русалок з мавками, і володарів стихій, і чаклунки, дракони, портали, цигани, розбійники, і, звісно ж, злі сили - чорна королева зі своїми слугами "чорними", що доторком руки можуть вбивати, але нападають, як сучасна нежить,…