Мірек Боднар — об авторе

Предложить изменения

Я в шоці. Не знаю, чи то я просто не зрозуміла чергову порцію сучукрліту, чи то й правда ці вірші безглузді й абсолютно ні про що.

то не через те він перестав випадати, що я на нього крикнув, а через те, що після того, як я на нього крикнув, то помітив, що дріт увушника зачепився за каптур і коли я рухаю головою — він випадає.

насмажив собі грінок, а зверху помастив їх гірчицею, ням-ням, смакота. потім запив те все діло чайочком, а насамкінець загриз два ябка. отакий мав сніданок сьогодні.

Мала в запасі ще кілька книг цього автора. Але тепер не певна, що хочу марнувати час на подібну "поезію".

Абсолютно випадково знайшла автора спочатку на сторінках фейсбуку, потім у новинках видавництва "Лілея-НВ" і одразу ж закохалася у його рядки. Як багато у цій збірці подорожей, в тому числі подорожей собою, пошуків себе/тебе/сенсу, на тлі пізнього літа та ранньої зими, у супроводі сигаретного диму та постійного похмілля.. Є у цьому всьому якийсь по-солодкому гіркий присмак життя, згадка про легкість і дурість 16-річчя та сміливість 20-річчя. Його хочеться читати вголос та в себе, подругам на кухні за пляшкою вина та вночі на самоті з олівцем у руках. Смакує. Навіть дуже.