Сергей Осока — о поэте

Предложить изменения

Є така популярна фраза про те, що все найкраще стається з нами несподівано. Саме так несподівано зі мною стався Сергій Осока. Якось викладачка зі стилістики тексту принесла нам для аналізу текст з назвою "Балада про квашені помідори". Я сиділа в аудиторії поміж своїх однокурсниць, читала цей текст і безперервно повторювала собі: "триматися, не плакати, не плакати..." Тоді - із зусиллями, але вийшло. Проте книжку, я вважаю, треба читати на самоті, сховавшись під ковдрою з пачкою носовичків, щоб ніхто не бачив, як ви ридаєте, а потім одразу тепло усміхаєтесь, втираєте сльози, а вони все котяться і котяться... Найточніше схарактеризувати цю збірку новел можна фразою із тої-таки збірки: серпанок ідилічного смутку. Осока пише так, як я відчуваю. І як відчуває купа моїх однолітків. І старших.…

Сергієві «Купання» присвячені вічній і невичерпній темі дитинства. Вирісши у селі, він знову повертається туди у своїх дорослих оповіданнях. У деяких з них Сергій явно відступає від принципу подоби реальності і творить те, що я би назвав сільським фентезі.

Про поетичний бік творчості автора здогадуєшся не лише через ліричність його мови, а ще й через помітну кількість повторів, які і роблять атмосферу книги. Наприклад, не один раз зустрічаються міфологічні образи суворого батька, який покинув родину, злої, неуважної до власної дитини матері та доброї бабусі (хрещеної феї), яка чомусь видається не по-казковому беззахисною. І, звичайно, це мотиви води, купань і втечі (в тому числі, від наміру сильних почуттів).

Власне обрані тема і місце подій, є одночасно і сильною, і слабкою стороною…