Тетяна Пахомова — об авторе
Биография — Тетяна Пахомова
Народилася 16 липня 1964 року в місті Радехів на Львівщині. Вивчала географію на заочному відділенні Львівського національного університету імені Івана Франка. По завершенню навчання почала вчителювати за спеціальністю в Радехівській спеціалізованій спецшколі №3. Дотепер поєдную викладацьку і літературну діяльність, публікуючи книжки для широкого кола читачів.
Творчий доробок письменниці-освітянки Тетяни Пахомової сформовано наступними творами: «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» (2016), «Таємниця галицького Версалю» (2017), «Карпатське танго» (2018). На цей час найсвіжішим з опублікованих романів авторки є твір «Схизматик. Діти Каїна», виданий у 2021 році. Джерело: https://nashforma…
КнигиСмотреть 4
РецензииСмотреть 15
9 февраля 2022 г. 23:54
220
3.5 Все на світі можна вибирати, сину…
Оцінку книжці я понижувала поступово, з до . Чим більше роздумувала після прочитання, тим більше розуміла, що «погарячкувала», що «Танго» не викликало тих, почуттів, на які розраховувала, і головний герой з карпатського хлопчика-розумника перетворився на якогось іноземного денді, та ще й підстаркуватого коханця у фіналі. От фінал і добив. Якщо я правильно зрозуміла розклад - то навіть огидно. Ну навіщо такі мексикансько-бразильські пристрасті на фоні українських смерек? Чи краще буде написати кубинсько-гондураські?
Задумка авторки мені зрозуміла - показати, як міняється (або ні) людина під впливом особливих обставин: місця проживання, спілкування з різними людьми, знайомства з чужими, іноді екзотичними культурами. І їй вдалося. Адже я до сих пір роздумую, змінився Андрій, чи ні. Чи,…
10 декабря 2016 г. 01:04
655
5 Світ гарний, тільки люди його псують
Важко щось почати говорити про цю книгу. Ті давні жахливі сторінки історії ось уже кілька десятиліть тривожать людство. У кожного з нас, по крайній мірі з тих, що народилися і хоч трохи росли в Радянському Союзі, в душі є незаживаюча рана - втрата близьких. І неважливо, знав ти їх, чи ні, та щемить на серці, бо вони твої, рідні. Наприклад, я ніколи ні до кого не звернулася "дідусь". Мій рідний загинув на фронті, та й, врешті, в моєму оточенні не було чоловіків такого віку, щоб підпадали під горде звання - "дід". Всі вони стали травою, пшеницею, деревами, адже їх останки так і залишилися на полях тієї страшної війни. Ця історія теж про війну. Але не про бойові дії. Ця книга про тих, кого нелюди вирішили знищити, як націю. І про ти, хто не побоявся піти їм наперекір.
Починалося все так…
ЦитатыСмотреть 61
ИсторииСмотреть 1
27 января 2022 г. 15:15
331
Люблю на любом языке
Так редко говорю тебе: Люблю! В рутине дней об этом забываю. Но иногда, когда вот так, не сплю, Шепчу в ночи тихонечко: Кохаю… Так часто ми говорим не про те. Та не важливо любиш,чи кохаєш. Коли це справжнє - то не відцвіте. А впрочем сам ты это теперь знаешь.