Авторы

Артем Чередник родился 13 июня 1985 года в г. Черкассы. Закончил среднюю школу, учился в Государственной академии руководящих кадров культуры и искусств Украины. Во время учебы писал на русском языке, но ничего не публиковал и не подавал на конкурсы. Затем перешел на заочное отделение университета, начал писать на украинском. Закончил музыкальную школу (фортепиано; гитара свирель), восемь лет играть в театре, заниматься хореографией, хоровыми песнопениями. С 2002 года жил в Киеве. С декабря 2008 года - в селе Мрин Черниговской области.

Свернуть 

Артем Чередник родился 13 июня 1985 года в г. Черкассы. Закончил среднюю школу, учился в Государственной академии руководящих кадров культуры и искусств Украины. Во время учебы… Развернуть 

Катерина Бабкіна народилася 22 липня 1985 року в Івано-Франківську.

2006 року закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Українська письменниця (поет, прозаїк).

Вірші перекладені польською, німецькою, англійською та російськими мовами.

Займається відеопоезією, авторка проекту Відеопоезія||Відеопроза. Відеороботи брали участь у кінофестивалях та літературних фестивалях в Києві, Львові, Сумах, Луганську, Чернівцях, Черкасах, Москві, Вільнюсі, Валенсії, Кракові.

Свернуть 

Катерина Бабкіна народилася 22 липня 1985 року в Івано-Франківську. 2006 року закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.… Развернуть 

Калитко Катерина Олександрівна – українська поетка, письменниця та перекладач.

Народилася у Вінниці, де й закінчила середню школу. У 1999-2005 роках студіювала політологію та журналістику в Києво-Могилянський академії. Зараз живе і працює у Вінниці та в Сараєві.

Авторка поетичних збірок: "Посібник зі створення світу" (Вінниця: Логос, 1999); "Сьогоднішнє завтрашнє" (Київ: Гранослов, 2001), "Портретування асфальту" (Київ: Смолоскип, 2004), "Діалоги з Одіссєем" (Київ: Пульсари, 2005), "Сезон штормів" (Київ: Електрокнига, 2013).

У 2007 році опублікувала також книжку малої прози "М.істерія" у співпраці з київським видавництвом "Факт".

Твори Катерини Калитко перекладалися англійською, російською, польською, німецькою, вірменською та на іврит.

Лауреат літконкурсу "Гранослов", переможець фестивалю читаної поезії "Молоде вино", двічі лауреат конкурсу "Привітання життя" імені Богдана-Ігоря Антонича, лауреат конкурсу видавництва "Смолокип", відзначена подільською літпремією "Кришталева вишня", преміями "Благовіст", "Культреванш" та низкою інших.

Досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцеговини.

Свернуть 

Калитко Катерина Олександрівна – українська поетка, письменниця та перекладач. Народилася у Вінниці, де й закінчила середню школу. У 1999-2005 роках студіювала політологію та… Развернуть 

Любомир (Любко) Мирославович Дереш (укр. Любко Дереш, 3 июля 1984, Львов, Украинская ССР, СССР) — украинский писатель.
Закончил Львовский физико-математический лицей и экономический факультет Львовского университета.
Первая публикация — роман «Культ» в журнале «Четвер» (2002). Впоследствии вышли романы «Поклоніння ящірці» («Поклонение ящерице», 2002; написан раньше «Культа», но вышел позже), «Архе» («Архэ», 2005), «Намір!» («Намерение!», 2006), «Трохи пітьми» («Немного тьмы», 2007; русский перевод, 2009[1]).

Произведения переведены на несколько европейских языков, в том числе немецкий, польский, итальянский, сербский. Роман «Культ» был представлен на Лейпцигской книжной ярмарке 2005 года.

Участник выставок современного искусства «Пурификация», Киев, Дом художника, кураторы группа «Хазария» (2004), а также «Апокалипсис и Возрождение в Шоколадном доме», Киев, Шоколадный дом, куратор Константин Дорошенко (2012).

С ноября 2007 года планировал возглавить[2] русскоязычный журнал «Кофе с молоком», рассчитанный на распространение в железнодорожных поездах, но в первом номере журнала[3] был указан другой главный редактор.

__________________________________________________________________________________________________________________________________

Вчився у СШ №2 м. Пустомити, потім закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету. Одружений.

Перша публікація — роман «Культ» у часописі «Четвер» (2002). Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002, написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007). Також Любко є співавтором збірки "Трициліндровий двигун любові", "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років", «Сновиди: Сни українських письменників». А також автором дитячих книжок «Дивні дні Гані Грак», «Любко Дереш про Миколу Гоголя, Марка Твена, Ніколу Теслу, Альберта Ейнштейна, Стівена Кінга»

Зараз Любко Дереш — один із найвідоміших сучасних українських авторів. Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з їхнього життя. Автор намагається правдиво показати життя героїв, тому у творах не викреслює розповсюджений сучасний сленг та лайливі слова. У деяких уривках сюжет містить містичні елементи і враження підлітків, які перебували під впливом галюциногенних препаратів.

У лютому 2012 вийшла нова книга Любка Дереша "Голова Якова"

Свернуть 

Любомир (Любко) Мирославович Дереш (укр. Любко Дереш, 3 июля 1984, Львов, Украинская ССР, СССР) — украинский писатель.
Закончил Львовский физико-математический лицей и… Развернуть 

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою та асистенткою режисера в галузі кіновиробництва. Зняла короткометражні кінофільми «Blue Hour» (2008), «Помин» (2012), "Дім" (2016).

Авторка кількох збірок поезії, прози та дитячих видань, співавторка (разом з Артемом Чехом) англомовного видання «Awesome Ukraine», лауреатка різних літературних фестивалів.

Окремі твори перекладалися польською, німецькою, англійською, чеською, литовською мовами.

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацює також з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Є авторкою слів пісні "Повертайся живим" (у виконанні гуртів "Сестри Тельнюк" та «Коzак System").

Іра Цілик народилася в Києві. У 2004 році закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працювала режисером і помічником режисера в рекламному бізнесі та кіноіндустрії. У 2008 році було знято перший короткометражний фільм Іри Цілик «Blue Hour», що тепер перебуває на стадії фестивального життя. Окрім фахової діяльності, публікувала статті в якості позаштатного журналіста в українських та російських виданнях. У 2004 році перемогла на кінофестивалі «Відкрита ніч» у номінації «Кращий аналітичний матеріал». Була програмним директором студентського кінофестивалю «Пролог» у 2003 році. Протягом 1999–2001 років активно брала участь в українсько-канадійських проектах соціального спрямування при підтримці BBC Canada.

Іра Цілик є автором збірки поезій «Ці» («Факт», 2007) та повісті «Післявчора» («Факт», 2008), а також багатьох публікацій в альманахах та періодичних виданнях. Активний учасник численних літературних фестивалів, акцій, гепенінґів. Одна з авторів диску аудіопоезії «Хлопчик-Дівчинка» («Маузер», 2008). Лауреат низки всеукраїнських літературних конкурсів (в т. ч. здобуті дворазова перемога у фестивалі «Молоде вино» (1999, 2001), гран-прі фестивалю «Підкова Пегаса» (2007)).

Чоловік — Артем Чех. Син — Андрій (2010).

Свернуть 

Народилася в Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою. Працює режисеркою та асистенткою… Развернуть 

София Юрьевна Андрухович (род. 17 ноября 1982, Ивано-Франковск) — украинская писательница, переводчица и публицистка.
Дочь писателя Юрия Андруховича. Жена писателя Андрея Бондаря. Работает в журнале «Четверг». Автор прозаических произведений, а также переводов. Стипендиат программы Виллы Дециуша в Кракове. Живёт в Киеве.

Донька письменника Юрія Андруховича. Дружина письменника Андрія Бондаря.

Співредакторка часопису «Четвер». Має низку публікацій у періодиці. Стипендіатка програми Вілли Деціуша у Кракові (2004). Мешкає в Києві. 10 березня 2008 року народила доньку Варвару.

Свернуть 

София Юрьевна Андрухович (род. 17 ноября 1982, Ивано-Франковск) — украинская писательница, переводчица и публицистка.
Дочь писателя Юрия Андруховича. Жена писателя Андрея… Развернуть 

Украинский писатель и поэт. Основатель донецкого слема.
Родился в Макеевке (Донецкая область). Учился на филолога в Донецком национальном университете и на специальность химика-технолога в Макеевском металлургическом техникуме.

Народився 1986-го року в м. Макіївці, Донецька область, Україна.
За першою освітою філолог, за другою - хімік-технолог, працює на металургійному заводі.
Засновник Донецького Слему.
Учасник великої кількості мистецьких заходів, що відбулись в 2008 – 2013 роках у Львові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Харкові, Гуляйполі, Бахмуті, Ужгороді, Івано-Франківську, Чернівцях.
Лауреат конкурсу Ноосфера 2010
Олексія Чупу називають візитівкою сучасної донецької поезії. І не зважаючи на промисловий характер краю та і фах самого автора, його вірші стали частиною сучасної української лірики. Вони вмістили в себе, попри по-чоловічому твердий характер, невимовно ніжну лірику, не позбавлену еротизму та відвертості, і при цьому в ній задекларована гостра соціальність та громадянська позиція.
Вірші Олексія Чупи варто читати дітям на уроках літератури рідного краю – аби мали можливість хоч щось збагнути про край і людей. І дійсно, загадковий Донбас, що довго ховав свою справжню сутність за шкарлупою промислових ландшафтів, смогом та шпилями заводських труб, відтепер має сучасний приклад оспівування.

Свернуть 

Украинский писатель и поэт. Основатель донецкого слема.
Родился в Макеевке (Донецкая область). Учился на филолога в Донецком национальном университете и на специальность… Развернуть 

Остап Тарасович Сливинский - украинский поэт, переводчик и литературовед.

В 2000 году закончил филологический факультет Львовского национального университета имени Ивана Франко по специальности «болгарский язык и литература». Защитил диссертацию на тему «Феномен молчания в художественном тексте (на материале болгарской прозы 60-90-х гг. ХХ в.)» (2007). В 2003 году преподавал украинский язык и литературу в Софийском университете имени св. Климента Охридского. С 2004 года работает на кафедре польской филологии ЛНУ имени Ивана Франко.

В течение 2003-2005 гг. был соорганизатором международного литературного фестиваля-симпозиума «Скрипты / Inscriptis», в 2006-2007 гг. - программный директор Международного литературного фестиваля в рамках Форума издателей во Львове . С 2009 года - член редколлегии польско-немецко-украинского литературного журнала «Radar» . Инициатор и участник нескольких синтетических художественных проектов и перформансов ( «Медленное зеркало», «Четыре стороны света», «Приготовление», «Зимний король»).

Стихи, критические статьи и эссеистика переводились на английский, белорусский, болгарский, галисийском, испанском, латышском, литовском, немецком, русском, сербском, словацком, словенском, польском, португальском, хорватском, чешском, шведском языках, публиковались в украинских и зарубежных изданиях ( Зеркало недели , Поступ , Комментарий , Львовская почта , Украинский журнал , Критика , ШО , Курьер Кривбасса , Литературен вестник , Tygodnik Powszechny , Literatura na Świecie , New Eastern Europe , 10TAL и др.).

Автор текста к англоязычного путеводителя «Awesome Lviv» ( Киев : Основы , 2016; вместе с Анной Процук ).

Переводит художественную и научную литературу с английского, белорусского, болгарского, македонского, польского, русского языков. Переводчик и спивупорядник Антологии современной украинской и белорусской поэзии «Звьязокрозрив / Сувязьразрыў» (Киев: Критика , 2006; совместно с А. Хадановичем и Д. Матияш ), составитель двуязычного украинского-болгарской антологии "Украинский поэтический авангард" (София: Издательский центр им. Бояна Пенева, 2018; совместно с А. Коцаревым и Ю. Стахивская ). Переводил, в частности, произведения Анджея Стасюка , Ольги Токарчук , Чеслава Милоша , Дерека Уолкотта , Георги Ґосподинова ,Лидии Димковськои , Уладзимера Арлова .

Живет во Львове.

По словам Константина Москальца , «Читая (...) Остапа Сливинский, не раз ловишь себя на мысли, что поэт хорошо знает язык изнутри. Речь идет вовсе не о филологическом знании. Он знает ее так, как тело знает события собственных вен, непременно попадают в такт с пульсацию слов стиха. Поэзия Сливинского полна четко прописанными деталями - и пиетизмом к детали».

По мнению Ивана Малковича, в стихах Сливинского ощутимая «большая начитанность, широта поэтического покроя и своеобразная урбанистическая эпичность».

2018 в «Издательстве Старого Льва» вышел поэтический сборник «Зимний король», в которую вошли как новые стихи, так и стихи, написанные ранее, входивших в сборники «Адам» и «Мяч в темноте».

Член Украинского ПЕН.

Свернуть 

Остап Тарасович Сливинский - украинский поэт, переводчик и литературовед. В 2000 году закончил филологический факультет Львовского национального университета имени Ивана Франко… Развернуть 

Поет, публіцист, перекладач. Член Асоціації українських письменників (1998). Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997).
Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу № 9. У 1991—1994 роках навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року).

Головний редактор газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (1998—2000), заступник головного редактора журналу «Єва» (2001—2002). Редактор літературної сторінки «Книжкова лавка» в газеті «Дзеркало тижня» (2001—2007). Колумніст «Газети по-українськи» (2006).

Дружина — письменниця Софія Андрухович. Донька Варвара (народилася 10 березня 2008 року).

Свернуть 

Поет, публіцист, перекладач. Член Асоціації українських письменників (1998). Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997).
Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу… Развернуть 

Марианна Кияновская — украинский литератор. Поэтесса, переводчик, критик и литературовед, координатор Львовского отделения Ассоциации украинских писателей. Член Национального союза писателей Украины.

Дед поэтессы был доцентом Львовского университета. В 1997 году окончила отделение украинской филологии в этом университете. В студенческие годы принадлежала к женской литературной группе «ММЮННА ТУГА» (Марьяна Савка, Марианна Кияновская, Юлия Мищенко, Наталка Сняданко).Вела рубрику «Новая польская литература» в журнале «Курьер Кривбаса» в 2004—2006 годах.

Публиковала подборки стихотворений, в частности, в журналах «Сучасність» и «Кур'єр Кривбасу».

Стихотворения переведены на польский, сербский, словенский, английский, белорусский, русский языки. Переводит поэзию с польского, словенского, чешского, белорусского и русского языков.

Лауреат премии им. Нестора Летописца за лучшую литературную публикацию в журнале «Київська Русь» (2006).

Живёт и работает во Львове. Замужем, муж — переводчик, супруги воспитывают дочь.

По выражению критика Анатолия Ульянова текст Кияновской «представляет собой огромное пространство в котором живут только крупные объекты. Иногда они сюрреалистичные, но зачастую интимные. А ещё, если говорить прямо, банальные и слабые. Всё это одиночество и графомания, замаскированная в оболочке поэзии, представляют нам массивный сборник стандартных поэтических конструкций и структур. Кияновская демонстрирует полный спектр „стандартностей“, имеющихся на вооружении современной украинской литературы». На самом деле поэзия Кияновской глубока и небанальна. Ее тексты, свидетельствующие о виртуозном поэтическом мастерстве, насыщены библейскими и др. культурно-историческими аллюзиями. В 2008 году Кияновская издала книгу прозы «Стежка вздовж ріки», которая стала одним из главных литературных событий года.

Источник

Українська поетеса, прозаїк, перекладач, літературознавець. Член Національної спілки письменників України.
1997 року закінчила філологічний факультет Львівського університету.

У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — «Товариство усамітнених графоманок»).

Координатор Львівського осередку Асоціації українських письменників.

У січні 1999 року була учасницею акції «Січ Уяздовська» (Варшава). У квітні — жовтні 2003 року — стипендіат програми Міністра культури Польщі «Gaude Polonia».

У 2004—2006 роках вела рубрику «Нова польська література» у журналі «Кур'єр Кривбасу».

Твори Кіяновської перекладалися англійською, білоруською, польською, сербською, російською мовами. Учасниця кількох антологій.

Публікує вірші та переклади у періодичних виданнях. Лауреат премій імені Богдана-Ігоря Антонича та видавництва «Смолоскип». Лауреат премії імені Нестора Літописця за найкращу літературну публікацію у журналі «Київська Русь» (2006).

За словами Юрія Бедрика, у текстах Кіяновської «природно співіснують божественна любов до ближнього й вишукана еротичність».

Юрій Іздрик вважає Кіяновську однією з найперспективніших поеток сучасної української літератури.

Источник

Свернуть 

Марианна Кияновская — украинский литератор. Поэтесса, переводчик, критик и литературовед, координатор Львовского отделения Ассоциации украинских писателей. Член Национального… Развернуть 

По собственному признанию, "не то женщина, не то прозаик".

Татьяна Малярчук родилась в Ивано-Франковске (Украина) в 1983 году. Изучала филологию в Ивано-Франковском университете, работала журналистом-культурологом и журналистом-расследователем в Киеве.
В 2011 году переехала в Вену.
Сборник рассказов «Девятипроцентный домашний уксус» (Residenz Verlag, 2009) — ее первая книга на немецком языке.

Малярчук — член Украинского ПЕН-клуба. Ее произведения переведены на немецкий, польский, румынский, чешский и белорусский языки. Регулярно ведет колонки для украинских и немецких интернет-изданий Deutsche Welle и Die Zeit Online.

Татьяна Малярчук сейчас проживает в Вене, Австрия.

Свернуть 

По собственному признанию, "не то женщина, не то прозаик". Татьяна Малярчук родилась в Ивано-Франковске (Украина) в 1983 году. Изучала филологию в Ивано-Франковском… Развернуть 

Тарас Прохасько — современный украинский писатель-прозаик, один из деятелей станиславского феномена.

Тарас Богданович Прохасько родился 16 мая 1968 года в Ивано-Франковске.

В 1992 году закончил биологический факультет Львовского государственного университета имени Ивана Франко (сейчас — Львовский национальный университет им. Ивана Франко). По специальности — биолог.

Участник студенческого движения 1989—1991 годов.

Сначала работал в Ивано-Франковском институте карпатского лесоводства. Затем был учителем, барменом, сторожем, ведущим на радио «Вежа», работал в художественной галерее, в газете, на телестудии. Сотрудничал с львовскими газетами «Експрес» и «Поступ».

Член Ассоциации украинских писателей. Сейчас живёт в Ивано-Франковске.

На русском произведения Тараса Прохасько (повести из книги «Другие дни Анны») публиковались в антологии «Галицкий Стоунхендж» (М., «ЭРА», 2003). Первая же книжная публикация на русском (роман «Непростые» и повести «Из этого можно было бы сделать несколько рассказов» и «Как я перестал быть писателем» под одной обложкой — AdMarginem, 2009) привлекла благожелательное внимание критики и была признана еженедельником «Книжное обозрение» лучшей переводной книгой года.

Свернуть 

Тарас Прохасько — современный украинский писатель-прозаик, один из деятелей станиславского феномена . Тарас Богданович Прохасько родился 16 мая 1968 года в Ивано-Франковске.… Развернуть 

Народилася у 1973 році у Львові. За освітою — філолог, закінчила Львівський та Фрайбурзький університети, за фахом – журналіст і перекладач з польської, німецької та російської. Друкується у львівській та київській пресі («Львівська газета», «Суботня Пошта», «Дзеркало тижня»), журналах «Профиль-Украина» й «Український тиждень».

Повість Наталки Снядянко „Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки” була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською — „Коллекция страстей” (М.: „Идея-Пресс”, 2005).

Крім того, російською вийшов роман "Синдром стерильності" під назвою "Агатангел, или Синдром стерильности" (М.: "Флюид", 2008)

Наталка Сняданко – перекладач з німецької (Франц Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Ґюнтер Ґрасс, Юдит Германн, Стефан Цвайґ), польської (Чеслав Мілош, Збігнев Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва) та російської (Андрій Курков).

Свернуть 

Народилася у 1973 році у Львові. За освітою — філолог, закінчила Львівський та Фрайбурзький університети, за фахом – журналіст і перекладач з польської, німецької та російської.… Развернуть 

Сергей Жадан — украинский поэт, прозаик, эссеист, переводчик.

В 1996 году закончил Харьковский национальный педагогический университет имени Сковороды.

В 1996—1999 годах обучался в аспирантуре университета; кандидат филологических наук.

С 2000 года — преподаватель кафедры украинской и мировой литературы ХНПУ.

В 2004 году закончил преподавательскую деятельность.

Живёт и работает в Харькове. Переводит поэзию с немецкого (в том числе Пауля Целана), английского (в том числе Чарльза Буковски), белорусского (в том числе Андрея Хадановича), русского (в том числе Кирилла Медведева, Данилу Давыдова) языков.

В марте 2008 года роман Жадана «Anarchy in the UKR» в русском переводе вошёл в «длинный список» российской литературной премии «Национальный бестселлер» (номинатором выступил российский писатель Дмитрий Горчев). Эта же книга в 2008 году вошла в шорт-лист и получила почётную грамоту конкурса «Книга года» на Московской международной книжной выставке-ярмарке.

В мае 2010 года журнал «GQ» вторично выдвинул Жадана на звание «Человек года» в номинации «Писатели» за книгу «Красный Элвис» (первое выдвижение произошло в 2008 году за «Anarchy in the UKR»).

Роман «Ворошиловград» стал книгой года 2010 по версии «Би-би-си».

Свернуть 

Сергей Жадан — украинский поэт, прозаик, эссеист, переводчик. В 1996 году закончил Харьковский национальный педагогический университет имени Сковороды. В 1996—1999 годах… Развернуть