Издания и произведения

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні. Максим Колот, головний герой роману «Людина біжить над прірвою», у воєнний 1943 рік опиняється між двома арміями — фашистською і радянською, між життям і смертю. Він переживає дуже різноманітні душевні стани: від всеохоплюючої апатії до нестримного бажання жити… жити не чому, а всупереч усьому. Автор…

“Людина біжить над прірвою” — один із найбільш сильних та реалістичних текстів про Другу світову війну в українській літературі. Цей роман ілюструє ситуацію, у якій опинилося цивільне населення, затиснуте між двома окупантами. Але навіть серед таких жахливих декорацій ми бачимо героя, який відмовляється коритися будь-яким посяганням на свою свободу. Героя, якого міг описати лише Багряний. Ця книга — гімн життю посеред бомбардувань та таборів полонених, справжній приклад стоїцизму та віри в людину, і, зрештою, — низка авантюр та небезпек на шляху Додому.

Головний герой роману Максим Колот опиняється між двома арміями — фашистською і радянською. Але він не піддається обставинам і не дає долі викреслити його із життя. Розповідаючи про трагедію людей, затягнутих у вир Другої світової війни, письменник намагається відповісти на одвічне запитання: що утримує людину в цьому світі, де бере початок її жага до життя, звідки у неї беруться сили боротися зі смертю, коли вона опиняється на грані між буттям і небуттям. Роман захоплює динамічним сюжетом, глибокими роздумами про сенс життя, такі нетлінні цінності як рідна земля, рід, сім’я, любов, відповідальність за ближніх, віддана дружба, милосердя і…

«Людина біжить над прірвою» (1948-1949) — роман-тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби і страждань серед нелюдської дійсності. Знову герой роману молодий українець архітектор Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — захоплюють у своє нещадне коло людину, наче «піщинку», намагаючись стерти її з лиця життя, але Людина підхоплюється, зривається силою своєї віри і перемагає. І. Багряний показує що може Людина, коли вона не «хробак», не «равлик», чи безвільна «піщинка», а таки справжня Людина, неповторна людська…

У часи важкого відродження повертаються в Україну імена її славних синів, одним із яких був І. Багряний (1907-1963) — поет, письменник, політичний діяч, публіцист, що серед перших у світовій літературі зобразив сталінський терор, існування людини в умовах тоталітарного режиму. Видання знайомить із романом І. Багряного «Людина біжить над прірвою», зміст якого дає повне уявлення про жахливі сторінки історії українського народу — сталінські репресії 30-х років. Розраховане на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю І. Багряного.

Людиною, яка біжить над прірвою, йде «по лінії найбільшого опору», в цьому романі виступає знову молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, тобто між двома смертями, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — мовби сталеві лещата, захоплюють у своє немилосердно стискуюче коло піщинку на полі жорстокої історії, намагаючись її стерти з лиця життя, а вона підхоплюється, зривається силою своєї віри в незнищенність свого маленького, але власного «я» і перемагає. Бо сповідує витворений нею самою псалом одвічному сенсові людського життя на землі: «Я буду вмирати, та, поки маю…