Книга о поездке автора на Афон. О его жизни в монастыре, о его послушаниях и раздумьях. После прочтения "Афонской истории" хотелось чего-то такого же подобного. Но эта книга была очень легкой и непринужденной на мой взгляд. Да расписано все интересно, но чего-то не хватило (опять же мне). Развернуть
Первый раз встретила книгу которая реально написана для мужчин. Как раз недавно задумалась о дискриминации мужской половины населения, ведь женских романов полно, а мужских нет. По сути женщины начали читать все особо никого не спрашивая и если написать чисто мужскую книгу, то многие представительницы прекрасного пола начнут ее читать. Вот тот случай когда слова сказанные вначале книги, что она для мужчин, заинтриговали меня и заставили продолжить знакомиться с произведением. Хотя, если честно, тема армии мне вообще не интересна, а вот творчество Андрея Кузьменка (Кузьмы Скрябина) очень даже интересно, по крайней мере, стало любопытно в книге такая же своеобразная манера подачи информации как и в песнях или нет. Оказалось, что да.
Автор рассказывает о времени проведенном в армии. Все… Развернуть
Кузьма трагически погиб 2 февраля 2015 года в ДТП. Вот уже 3 года, Украина без этого доброго, веселого и талантливого музыканта. Несмотря на это, после себя он оставил множество песен, видео, незаконченных идей и несколько книг. Сегодня мы поговорим о его книге ''Я, Паштет и армия''. Книга рассказывает, о еще молодом Андрее Кузьменко ( известном нам как Кузьма Скрябин) и о его курьезах в армии. Книга наполнена мужским военным юмором, огромное количество сортирных и других шуток, матов и много другого. Книга написана в разговорном стиле, будто вы читаете не книгу, а слушаете армейские истории от человека, который рядом с вами. Несмотря на такой стиль, читается книга легко и может затянуть читателя в свои объятья на долго. Особенно понравилось огромное количество метафор, олицетворений,… Развернуть
Читати було смішно, але потім такий біль у серці...
Я не можу сказати, що це- шедевр літератури, але відвертість, дотепність, рідна чудова мова- все є.
Може занадто брутально, по-мужскі. Сподобається тим, що служили. Згадаються свої історії. Зараз би написати про згадане , але хочу краще послухати пісні у його виконанні, побачити чудову посмішку талановитої людини.
Ни в коем случае не читайте эту книгу! Не читайте, лучше слушайте. Это удивительное чувство, когда ты знаешь, что человек уже больше двух лет как погиб, а слышишь его голос так, как будто он жив и где-то рядом. Этот чисто Скрябиновский юмор - грубый, местами пошлый, но такой сочный и меткий! Только из уст Скрябина это звучит так гармонично и не режет слух. И уже начинаешь на мир смотреть немного по-другому, через призму его восприятия - бесконечного оптимиста и просто позитивного человека. Он не смотрит на все сквозь розовые очки, видит все окружающее таким, каким оно есть - серым и безнадежным, но тем не менее даже простые и безнадежные ситуации описывает так сочно и с таким чувством юмора и позитива - что невозможно как минимум не улыбнуться.
Солдатскую тему не люблю, сюжета в книге… Развернуть
Читала "Я, Паштєт і армія" і ніби чула голос Кузьми в голові. Наче він сам всі ці байки розповідав десь на кухні під стопочку чаю. Місцями сміялась до сліз, але загалом сумна книга. Сумна тим, що Кузьми більше немає.
..Він дивився очима дитини, як гасне навколо цей світ.
Він хотів, щоби це зупинилось, та, крім нього, ніхто не хотів. (с)
Історія дійсно дуже така чоловіча. Не скована цензурою, досить багата на ненормативну лексику. Але при цьому залишається по-доброму смішною, суцільна іронія. Словом, як говорив Кузьма, так і написав.
Слухаючи аудиокнижку, я випала з реальності. Забулася. Там веселий Кузьма травив мені свої байки, змушував посміхатися...
Боже, є речі, в які неможливо повірити!.. Це так складно... Ні, не складно, а тяжко - це саме те слово. Так тяжко намагатися дати оцінку лише цій книжці саме тепер. Тепер, коли його нема. Так, ціла країна насправді втратила друга. Добру, веселу, позитивну, чесну людину! Щиру!.. Людину, яка залишалася простою все своє життя, незважаючи на успіхи у різних… Развернуть
Хто сказав, що це суто чоловіча книжка?
Так, тут є багато туалетного гумору, але його не оцінять тільки сноби.
Моє знання армійського життя до цього обмежувалось серіалом "Солдати", який я чомусь дивилась, але то було давно і не правда)
Да й історії Кузьми більш схожі на правду, а ніж серіальні. По закінченні книжки дуже хотілось діснатись більше про Паштєта. Адже його ім'я винесено в назву, да й по його опису можна зрозуміти, що там ще точно є шо розказати)
Звичайно, цю книгу я слухала в начитці Кузьми, як і перший його твір. І всім ще раз рекомендую. Так сочно його слова не передасть ні один ваш внутрішній голос.
Навіть мама моя сміялась з матюків, бо Кузьмі вона все прощає)
Книга нереально позитивна і на кожному кроці ти смієшся так, що вікна трясе. Я слухала книгу в аудіоформаті з озвучкою самого автора, що надало книзі ще більшого шарму. Прості історії, які переживає автор, сподобаються кожному, хто має хоч трохи почуття гумору. Рекомендуватиму всім друзям, адже Кузьма так вміє насмішити кожного, що ти ще довго будеш згадувати його історії і тихенько посміюватися десь йдучи посеред вулиці, а люди будуть дивитися на тебе і вважати, що поряд з ними йде неурівноважена людина, але в цьому буде весь кайф:) Дякую тобі, Андрію, за такий заряд позитиву і бадьорості, які ти ніс в собі і передавав його людям. Ми будемо пам'ятати тебе з любов'ю і ласкою!
Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
Жити кайфово так, як дякую Богу.
Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
Жити кайфово так, як дякую Богу.
(Я не тримаю зла)
Частково книжку прочитала, частково прослухала. Раджу усім слухати, бо ту книжку Кузьма начитав сам. Так як розмовляв, так і читав. Не граючи вібраціями та інтонацією. Начебто один чувак розказує свої враження від перебування в лавах радянської армії, періоду розвалу радянського союзу, тоді коли усім на все начхати.
Й коли у вас температура, голос Кузьми заколихує, а потім дотепний жарт, хоч і брутальний, а що ви хотіли від армії, й все сон втікає, а на обличчі либа. Мій кіт, який намагався мене лікувати цілющим сном, декілька разів, був скинутий на підлогу від приступів кашлю перемішаного з реготом.
Книжка не несе ніякого… Развернуть
Из информационного шума, связанного с гибелью музыканта, узнал, что Кузьма, вдобавок ко всему прочему, еще и автор пары книг. Честно говоря, не собирался их читать, ожидая очередных звездно-наркоманских рефлексий, но взяло верх мое внутреннее ощущение, что настоящие книги пишут те, кто себя писателем не называет.
Прежде всего нужно принять факт, что к "Паштету и армии" нельзя подходить с обычными литературно-аналитическими линейками. Здесь нет глубоких мыслей, нет даже сколько-нибудь внятного сюжета. Армейские байки от Кузьмы - вот и всё достаточное описание книги. Простота, искренность и открытость Кузьмы делают даже обильный сортирный юмор вполне уместным и не отталкивающим. Как будто старый добрый знакомый заходил в гости потрепать языком - примерно такое ощущение оставляет после себя… Развернуть
Зайди в холодну воду,
Не бійся намочити ноги,
Переплисти кілометри льоду
З дельфінами на той бік моря.
"Дельфіни"
Слушаю и пишу... Сразу оговорюсь: рецензия больше посвящена самому Кузьме, чем книге. Думаю, сегодня можно - сегодня его не стало с нами. Ужасное начало недели...
Я никогда не была фанаткой группы "Скрябин", не знала всех их песен, но помню, как еще будучи школьницей, смотрела "Шанс", не пропуская ни единого выпуска, мне очень импонировал их тандем с Наташей Могилевской:), помню - любила смотреть клипы Кузьмы по телевизору: "Спи собі сама" (я возмущалась, зачем они сняли там мною не особо любимую актрису Арнтгольц), дуэтный опять-таки с Могилевской "Ти мені не даєш". Я помню как подпевала безрассудной песенке "Гламур" "Мур-мур, ми любим гламур", недоумевала над "Шматой" и… Развернуть
Це Кузьма!!! Це крутий чувачок, що пише гарну музику, співає душевні пісні й "балується" письменством=)
Його книжки не претендують на якусь цінність, на пошану та нагороди (хоча б він не відмовився:)). Це просто спосіб розслабитись та отримати задоволення. Це можливість послухати свого старого знайомого, побачити його "старі фотографії"... Мені дуже сподобалось! Оскільки я читала та паралельно його ж слухала, то ефект був просто вражаючий. Я перейшла у вимір того часу, в його армійське життя з усіма пригодами.
Тому, хто хоче читати про високе сюди зась, а тим, хто полюбляє Скрябіна, хто розуміє, чого від нього читати - велкам, це те, що потрібно!
Величезна як океан подяка шановній hmurrroe_utro . Завдяки їй я і побачила другу книгу, і отримала її та ще й за день прочитала! дякую-дякую, аж підскакую!:)))
Книги Скрябіна — річ надто своєрідна, щоби їх комусь реуомендувати. Треба читати скоріше за покликом серця, знаючи про те, якою легковажною людиною є Андрій Кузьменко в своїх історіях. Тоді є всі шанси, що книжка таки сподобається. Але шансів, що — ні, набагато більше, чесно кажучи. Тому що історії Скрябіна багаті на нецензурщину, на жарти за будь-якою цензурою і дуже зухвалі, надто відверті. Не шукайте тут ні філософії, ні майстерної мови (взагалі, мова аж надто посередня в цій книжці, навіть структурно). Але в тому свій шарм.
Це навіть не белетристика і літературою навряд назвеш такі "брошурки", та сам Кузьма теж не претендує на звання автора року і взагалі на те, щоби називатися письменником. Така собі малотиражова історія для своїх, для тих, хто знає, чого очікувати, для тих, хто… Развернуть
Андрій Кузьменко для мене завжди буде великою, чи навіть культовою персоною. Його творчість - унікальна і неповторна, як і він сам. Так, цю книжку важко назвати повноцінним романом, скоріш набір смішних армійських байок, і літературної цінності тут мало. Але навіть така несерйозна література виходить у нього фантастичною і феноменальною. Ця книжка подарувала мені гарний настрій та море задоволення. Вірю, що час від часу буду перечитувати улюблені розділи. Коли ця книжка нарешті вийшла у світ, Кузьма неодноразово підкреслював той факт що він не письменник, та мушу помітити, що такий талант в нього присутній, і якщо він захоче, то зможе всіх порвати. Та в першу чергу він музикант, чудовий та неповторний. Тож, буду сподіватись, що коли-небуть ми зможемо прочитати ще щось написане його… Развернуть
я пам"ятаю своє рідне село
як я лопатою копав гімно
не хочу в армію...
оуоо не хочу в армію
(музіка status quo, слова - народні)
На цьому, впринципі, могла б і закінчитися моя рецензія - вдосконалювалася б в короткій формі, бо саме ця пісня відображає книгу майже на всі сто відсотків: колоритна, українська, троха матюглива і надзвичайно проста.
Що мене завжди тішило в Кузьмі - це ставлення до літератури. Себто, до його власної. Він не втрачається в ній - він в ній відкривається. Якщо читати Скрябіна - то для мене певна симфонія, яка відкривається лише галичанам-буковинцями-бойкам.
Тернопільське провідміння всього в чоловічому роді
Нєхєр сі було вийобував
Чітка громаданська позиція висказана чистим суржиком
— На раялє каждий дурак сможет. А на трубє дуєш?Развернуть
— Єслі Родінє надо, то…
Давно анонсована книга Кузьми, як можна було її пропустити? Він безподобний! Правда, правда. Я не люблю солдафонського гумору, але Скрябін мене приємно здивував. Попри грубощі та жарти нище поясу, більшість часу я слухала з усмішкою, та хорошим настроєм. Не чекайте глобальних проблем та відовідей на сакраментальні питання, просто розслабтесь та отримайте задоволення.
«Спаси книгу - напиши рецензию!» Тур №22
