Прочитала 80 сторінок, сподіваючись таки добратися до світла в кінці тунелю, але увесь час переді мною маячіло лише одне питання: навіщо я витрачаю час на цю чорнушну муру?.. Бухло, брудні жарти, тупі розваги. Читала не одну книжку про патологоанатомів і ко, так от, це далеко не найкращі варіації на тему. Дочитувати не стала - в топку.
Очень рада познакомиться с этой книгой. Мемуары Луганского санитара - весьма необычная тема для суч укр лит.
Отец запретил автору учится на врача, но при этом устроил его работать в морг санитаром пока тот учится на философском факультете
(Что странно больше про ролюдителей особо не упоминается)
И вот студент, в перерывах между зашиванием трупов и отмыванием мозгов, слушает байки коллег-товарищей за бутылкой. А потом уже обзаводиться и своими историями.
Вся книга колорит 90х. Магазинчики с женскими именами, самогон и водка на карандаш, печатные малышки и один мешок для трупов на весь морг (и тот для комиссии).
И хотя основные события происходят где-то в 2010 и захватывают революцию тут мало упоминаются гаджеты, интернет, супермаркеты и другие вещи без которых трудно представить нашу жизнь.… Развернуть
Після ,, Я , Побєда і Берлін '' зовсім не очікував таких пригод , які почались з Алісою.
Як я пояснюю собі завершення : Лєший, не зміг жити з думками , що його врятували, а подякувати , віддячити, врятувати взамін Алісу вже виявилось пізно, так як вона абсолютно нічого не пам'ятає.
І він мучився психологічно і вирішив теж або можливо, все відбулось без його згоди , як з Алісою і він теж віддав свої роки молодості.
Важка книга виявилась для мене. Поговорив би про неї.
Про Леоніда Кантера я чула давно. Режисер, мандрівник, людина мистецтва, хутір Обирок і різні мистецькі заходи, проект про хліб з нуля. І про самогубство теж чула, була засмучена цим фактом. Коли побачила на книжковій виставці цю книжку від видавництва Люта справа, не вагалася ні миті і одразу купила. Довгенько книжка чекала своєї черги, і от настав її час. І маю сказати, що я провела з нею стільки чудових годин!
Це щоденник експедиції. Компанія друзів вирішила втілити в життя задум: віднести до чотирьох океанів чотири табурети з кухні Леоніда. І от три вже віднесені, а четвертий вони хочуть віднести на мис Горн. Іде не лише Леонід і його дружина Діана, запрошуються всі бажаючі. І це не просто поїздка. Ідея така, що ви не маєте з собою багато грошей і речей. На початку подорожі всі мали… Развернуть
Цю книжку мені так захоплююче описали, що я дуже загорівся. Але потім здивувався, коли виявилося що це невеличка розповідь на 50 сторінок...
Сюжет зразу дуже емоційний, з перших сторінок починається якийсь двіж, зміна обстановки, події. Сама ідея "міста, в якому не ходять гроші" - шикарна. Щось на кшталт комунізму (я не фанат, но дуже нагадує). І взагалі, отакі сюжети, новинки, які відкривають щось хвилююче, незвідане - заставляють мене тут порівняти Кузьму зі Стівеном Кінгом: згадайте його сюжет "Долгая прогулка" і "Конец всей этой гадости".
Проте ця зацікавленіть та емоційність з читанням убавляється. Іноді з'являються банальні діалоги, непотрібні речі. Звичайно, Кузьма писав "просто для людей", як йому подобалось, тому в цьому він молодець.
Загалом в мене залишились позитивні ємоції від… Развернуть
Для меня прослушивание этой аудиокниги было как сидеть возле костра и слушать/рассказывать страшные истории. Голос Кузьмы, такой, как будто он все еще с нами и сидит рядышком и рассказывает свою историю, такой живой и такой настоящий...
По поводу самой истории - начало было завораживающее и очень яркое - приунывшая девушка Алиса, которая получила билет в новую жизнь и решила им воспользоваться на свой страх и риск. Атмосфера типичного плацкарта, везущего в неизвестность, станция - такая, каких сотни и тысячи в моей стране, описанная такой, как есть, без прикрас, да и сам городок, в который попадает главная героиня - серый, забытый и забитый с такими же серыми людьми. Но со своей особенностью - здесь за всё нужно платить не деньгами, а действиями. Отличная затравочка, браво! Но вот… Развернуть
СПОЙЛЕРИ
Прочитала три книги з чотирьох Кузьми. Як і було сказано не раз, ця оповідь дійсно разюче відрізняється від інших. Я люблю вірші Кузьменка, в мене є збірничок і я інколи їх читаю. Та проза мені ніяк не пішла. Це не мій стиль, жанр, сюжети. Хоча "Місто...", має ізюминку. Таку зморщену і не сильно велику, але таки має. Цікаво продуманий сюжет, в якомусь не 100% розумінні. Мені початок навіть досить сподобався і захопив. Потім звичайно почався треш і ад. За деяку оригінальність і політ думок в такому руслі я поставлю трійку, нейтральна оцінка, коли 4 забагато, а 2 таки замало.
Фантастична реальність, зона після вибуху АЕС в яку звозять усіх... виродків суспільства для експериментів. Але стався збій і у ту зону потряпляє Аліса. Тут немає грошей, тут платять діями. Пострибай, вимий… Развернуть
"Місто,у якому не ходять гроші". Кардинально відрізняється від "Я,Побєда і Берлін".Якась суміш містики,фантазії,кадрів фільму Тарантіно,трохи навіть філософії. З точки зору " як людині могло прийти це все в голову" мені було цікаво читати.Досить незвичний сюжет і розв'язка. Але загалом не моє.
Последние два дня я занята достаточно бесполезным, но муторным делом. Сегодняшнюю ночь я решила скрасить аудиокнигой. Предыдущая книга Кузьмы - не шедевр, однако, понравилась, даже посмеялась. Помня это, решила попробовать послушать эту книгу. Начало очень даже ничего. Напоминало даже смесь "Алисы в стране чудес" (такой весьма реалистичной Алисы) и "Гарри Поттера" (ну, Хогвордский экспресс, все дела...), с интересом слушала, ждала почему-то глубоко моральной развязки от этой истории. Но чем дальше, тем больше книга превращалась в какое-то бредовое месиво: какие-то драки, кровь, убийства, маты. Фу, вообщем. Я уже и думать забыла о чем-то интересном, о том, что где-то там вначале была обычная девушка Алиса, попавшая в такой интересный мир, от которого я ждала чего угодно, но не такой… Развернуть
История о девушке Алисе, которая попадает в город, где нет денег.
Деньгами там никогда не пользовались, более того, о них никто и не слышал.
За любую услугу необходимо отплатить тоже услугой. Сам город очень мрачный и местами непонятный.
Книга принципиально отличается от "Я, Победа и Берлин".
