Що таке Сєверодонецьк? Це місто на межі Донбасу та Слобожанщини. На межі української, російської, радянської та хиткої «місцевої» ідентичності.
Зникли місця і цілі ландшафти. Зникли стіни, люди й те, що виникало між ними. Але в текстах вони — живі, такими й залишаться. Може статися, що читач у процесі читання забуде, що це документ міста-привида, а читатиме ці репортажі так, наче в них ідеться про місто, яке досі є.
На душе тяжесть и хочется плакать. Почему не было в Харьковских книжных подобных книг раньше, почему вообще украинских книг было на 2 этажа - 2 стелажа от силы, а все остальные - это книжки российских издательств? Почему мы теперь читаем постфактум, о том, что у нас уже забрали, вырвали с мясом, с кровью...
Я ничего не знала про съезды 2004 и 2008 годов, которые проводились в… Развернуть
#єгипетхарамхаляль — нонфік від польського журналіста Пьотра Ібрагіма Кальваса. Фактично, репортаж про життя в Єгипті. Ця книжка особлива ще й тим, що нині автор мешкає на Мальті, отже недомовленість певна знімається.
Отже, «у Єгипті ірраціоналізм висить у повітрі». Там дякують богові за збереження життя, нехай і кінцівки будуть понівеченими; слухають музику в підпіллі, бо то забороняє іслам; віряни грішать у таємниці, але свинями оголошують безбожників. Чому так? Тому що «віра не потребує логіки й раціоналізму, важить лише просвітлення»; отож на рингтон краще поставити вірші Корану і пам’ятати, що туристичний Єгипет відрізняється від справжнього.
Давно не отримував такого задоволення від нонфіку. Всупереч детальному опису суспільної поведінки, від якого стає боляче, читається легко.
5/5
Вражаюча праця. Достойная книга.
А сказать вернее - книга о национальном достоинстве. И о национальной боли. И о национальной памяти.
Пам'яті, що є єдиним хистким містком над безоднею, яка розділяє дві певні та незаперечні реалії громадянськой війни - живих та полеглих. Потому что в подобных войнах нет абсолютно праведных и бесспорно виноватых. В них нет побежденных и в них нет победителей. Только мертвые и выжившие. И только мост памяти их связывает. Сегодня - уже дедов и внуков.
Вы, полагаю, сразу поняли, что это не беллетристика. И это - упаси Боже! - не ( заказное ) журналистское расследование. Это эхо - на бумаге, типографской краской, на экране, в пикселях, кириллицей, латиницей, арабской вязью(?)* - дня вчерашнего среди шума наших с вами дней.
Основу оповіді складають… Развернуть
В книзі описується бесіда двох вчених, які дільться своїми думками про різні ідеології ХХ століття та їх яскравих представників. Самі вчені є прибічниками лівиці, але намагаються бути максимально об’єктнивними. Наскільки це їм вдалося вже побачите в книжці)
Описание жизни и истории словацких цыган с шикарными фотографиями: зона отчуждения Лютик 9, взаимодействие со словаками и разными внутренними группами, работа, образование и перспективы.
Очень подробно и без ярлыков показана действительность под разными углами.
На такі теми, як Друга світова війна і Голокост, написано неймовірно багато книг. Але я вперше зустрічаю книжку, де автор не поспішає давати однозначну оцінку тим подіям і людям, не розділяє їх на чорне та біле. Безумовно, війну він не сприймає по-іншому, ніж величезну трагедію світового масштабу. Однак ті важкі періоди в історії Європи Поллак аналізує через призму, в першу чергу, особистих трагедій: людей, сімей, етносів та окремих країн. Адже, як він зазначає на сторінках «Топографії пам’яті», у тому горнилі часто кати дуже швидко самі ставали жертвами, тож межа між першим та другим поняттям часто розмивалася.
Не приховує і не замовчує автор (а нагадаю, що він – австрієць за походженням) своїх власних хибних упереджень та поглядів, які мав у дитинстві та які продовжували культивуватися… Развернуть
